Блог Падре Сержа

Про силу забобонів
Минулого тижня, дорогі читачі “Свободи”, ми вам розповідали про надзвичайно цікаву особистість – отця Сергія Гончарова. Нагадаємо священник приїхав до нас із Мінська. Він є монахом-місіонером. А ще він – популярний блогер, який через Ютуб-канал намагається розповісти простими словами про релігію, стосунки, віру…
Відтепер Падре Серж (так зветься отець в Інтернеті) вестиме блог і в газеті “Свобода”.
Сьогодні священник-блогер порушує дуже актуальну, особливо для українців, у всі часи тему – забобони. Священник розповів, що його найбільш вразило на українському традиційному похороні та про ще багато цікавого.
“Привіт, друзі. Уявіть собі таку ситуацію. Ви вдома і раптом чуєте дзвінок в двері. Звісно, відчиняєте їх. На порозі стою я, усміхаюся і простягаю вам руку, щоб привітатися. А тепер запитання, що першим ви мені простягнете руку чи ногу? Задумалися? Звісно, нехай хоч світ валиться, але вітатися з людиною через поріг ніколи не можна. Чому? Відповіді я ще нечув, окрім: “бо так кажуть”.
Тож наша сьогоднішня розмова піде про ці жахливі забобони…
Отож віск який треба чомусь зливати, яйця, які треба кудись качати, кіт, який в жодному разі не може переходити вам дорогу і ще багато-багато різного. Вивчаючи це питання, я дізнався, що існує ціла забобонна система для весіль, похоронів, бізнесу і здоров’я. Вони пояснюють все і скажу, вам дуже примітивно.
Нещодавно був на похованні одного чоловіка і став свідком цікавої картини. Тільки я помолився, почитав Євангеліє і треба було труну відносити до катафалку, її підняли, і раптово набігли люди, які терміново поперевертали стільці. Як з’ясувалося, зробили це для того, щоб душа не залишилася сидіти вдома на цьому стільці. Я був завжди переконаний, що Ісус Христос рятує душу людини, а з’ясувалося ні – священний стілець. Ось рецепт нашого спасіння!
Певна річ, багато з вас захоче заперечити і вказати на приклади людей, котрі не дотримувалися тих чи інших забобонів і в них розпочалися проблеми. Та давайте розглянемо ситуацію з іншого боку. Візьмімо до прикладу знову ж таки людину, з якоюсь щось сталося погане. І люди, які мають страх до таких речей шукають найпростіші пояснення. Й так знаходять відповідний псевдодуховний закон, який був порушений.
Отож, у чому сила забобона? У вірі у нього, яка проявляється у страху перед ним. І це зовсім не христинство. Бо християнство каже, що страху немає в любові, бо досконала любов проганяє страх геть.
Не вірте у всілякі забобони. Любіть Бога і ближнього й будете щасливі!