Причому йому призначили реальне відбування обмеження волі.
Під кінець минулого року цьому чоловікові прозвучав обвинувальний вирок у стінах Зборівського райсуду. Примирення із потерпілою – дружиною, як це часто буває у таких справах, не сталося. Очевидно, що остання дуже натерпілася від кривдника. Як випливає з вироку, цього жителя с. Озерна уже неодноразово притягували до відповідальності – кілька разів на нього накладали адміністративні стягнення у вигляді громадських робіт, а у грудні 2020 року засудили у порядку кримінального судочинства до двох років обмеження волі з відстроченням виконання вироку та із становленням іспитового терміну. Та це не стримувало чолов’ягу від домашніх конфліктів.
Як свідчила у судовій залі потерпіла, чоловік зловживає алкогольними напоями, не працює, сім’ю матеріально не забезпечує. Під час конфліктів ображає її нецензурними словами, погрожує фізичною розправою, що завдає шкоди її психічному здоров`ю. Можна лишень собі уявити, як почуваються семеро неповнолітніх дітей, які зростають у цій сім’ї…
Цього разу домашнього кривдника, зважаючи на систематичність психологічного насильства над дружиною, засудили до реального покарання – до двох років одного місяця обмеження волі.
Слід зауважити, що усе частіше до домашніх дебоширів застосовують суворі покарання. Так, до арешту на 2 місяці 13 днів засудили у Козівському райсуді чоловіка, який систематично збиткувався над своєю співмешканкою.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає домашнє насильство як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Дуже часто жертва сприймає свавілля з боку кривдника як нормальну поведінку і «списує» на ревнощі, риси характеру кривдника, чи вважає це наслідком своєї «поганої» поведінки. Але, якщо через таке ставлення людина постійно пригнічена, у страху за себе та рідних, не може себе захистити, дати відсіч, то чи варто терпіти таке пекло у домашніх стінах?..
Ольга КУШНЕРИК
