Григорій Басюк володів словом, мав серце патріота

Григорій Степанович Басюк – талановитий журналіст, редактора незалежної газети «Сіяч», краєзнавець, автор історичних розвідок про Лановеччину, а також ефективний організатор, що ініціював створення та очолив Лановецьку районну організацію Народного Руху України.

Як соратник Григорія Степановича по громадській діяльності хочу пригадати кілька фактів, що вказують на ерудицію, прозорливість, велику працездатність та щирий патріотизм побратима.

У березні 1989 року, під час навчальної сесії у Тернопільському педінституті, мені пощастило бути присутнім на відкритому засіданні Тернопільської обласної організації Національної спілки письменників України, де спілчанці Михайло Левицький та Марія Куземко ініціювали схвалення Статуту Народного Руху України та створення першого в Україні осередку цієї громадської організації. Повернувшись до Ланівців, поділився враженнями із Григорієм Басюком, із яким активно співпрацював з 1988 року, організовуючи фестиваль самодіяльної пісні. Так визрів задум створення у Ланівцях міської організації НРУ.

У грудні 1989 року Григорій Басюк ініціював легалізацію нашої ініціативної групи (Г.Басюк, В. Неручок, В. Бережний, М. Стаднік), тож підписану нами заяву передали під час зустрічі голові райвиконкому Богдану Якубишину.

Активізації нашої роботи посприяла відома подія на ринковій площі наприкінці лютого 1990 року, коли намагалися поглумитися над жовто-блакитними прапорами, що їх привезла делегація рухівців із Тернополя. Після цього інциденту ми зареєстрували заяву з приводу проведення у наступну неділю громадського віча. У велелюдному заході (близько 5 тисяч осіб) запальні промови виголошували тернопільські рухівці. У своєму виступі я наголосив, що ініціативна група готова до конструктивної співпраці, щоб сформувати дієву організацію, яку б очолили авторитетні жителі райцентру.

Незабаром на Лановецькому заводі залізобетонних виробів Артур, Ігор та Ярослав Шпільмани створили перший осередок НРУ та вивісили над підприємством жовто-блакитний стяг. Другий осередок сформувався у Лановецькому СПТУ–31, за сприяння директора Богдана Кукурузи, який дозволив проведення засідань громадського активу в актовій залі училища. У цей час Григорій Басюк  наполіг на організації агітаційних рейдів селами району, де відбувалися зустрічі із свідомими прихильниками Руху, надавали інформацію щодо створення первинних осередків. Першими відгукнулись активісти із сіл Бережанка, Молотків, Загірці, Борщівка. Так визріла підстава для реєстрації Лановецької районної організації НРУ, яку очолив Григорій Басюк.

Григорій Степанович запропонував стратегію розбудови організації, що передбачала відновлення на теренах Лановеччини могил героїв національно-визвольних змагань, зокрема могили воїнам армії УНР, що на околиці Ланівців. Ініціював організацію в районній бібліотеці засідань дискусійного клубу «Співрозмовник», які висвітлював на шпальтах газети «Голос Лановеччини», на інформаційному стенді районної організації НРУ (поряд із селищною радою). Володимир Бережний домовився із керівництвом місцевої «Райсільгосптехніки» про оренду вантажного автомобіля. Протягом двох діб ми назбирали у селах району (найбільше у с. Бережанка та Борщівка) повний кузов картоплі, яку обміняли на Понінківській паперовій фабриці на газетний папір. Так виникли підстави для реєстрації газети «Сіяч». Богдан Якубишин виділив редакції газети автомобіль УАЗ, допоміг пально-мастильними матеріалами. У перші роки газета справила вагомий вплив на демократизацію громадсько-політичного життя району.

Прозорливість Григорія Басюка допомогла у справі демонтажу пам’ятника більшовицькому ідолу – Володимиру Леніну. Для початку нам належало поборотися за мандати депутатів Лановецької селищної ради, а вже під час її сесійних засідань порушувати питання про демонтаж пам’ятника Леніну. Навесні 1990 року депутатами Лановецької селищної ради стали Василь Неручок, Костянтин Чернець та Володимир Волошин, які і розпочали реалізацію цього плану.

Після численних інформаційних дописів в газетах «Сіяч» та «Голос Лановеччини» ця ідея отримала підтримку громадськості. Під час одного із урочистих заходів до колони учасників громадської ходи долучилися активісти Лановецької РО НРУ та Гельсінської спілки на чолі із Г. Басюком та В. Волошиним, які поклали до монументу вождя пролетаріату корзину, сплетену із колючого дроту та наповнену букетом із чортополоху та будяків. Присутні жителі райцентру привітали цей жест бурхливими оплесками. Тож цілком прогнозовано у ході сесії Лановецької селищної ради у жовтні 1991 року питання про зняття пам’ятника В. Леніну було поставлено на голосування, за яке проголосували майже усі депутати.

Краєзнавчі книги Григорія Басюка є добрим прикладом для наслідування, адже автор ретельно перевіряв усі факти, підтвердив їх численними архівними документами, рідкісними світлинами. Прикро, що у Лановецькій міській публічній бібліотеці немає жодної книги Григорія Басюка, адже саме така література здатна пробуджувати у підростаючого покоління почуття патріотизму, сприяти формуванню творчої особистості.

Цими днями виповнюється 40 днів, як закінчився життєвий шлях Григорія Степановича Басюка – талановитого журналіста, справжнього патріота. Тож усі, хто знав і спілкувався із Григорієм Басюком, не забудьте у ці дні пом’янути не злим, тихим словом цього щирого патріота Лановеччини і Української держави.

Василь Неручок,

член проводу Лановецької РО

Народного руху України