Кубок України: комусь – легка прогулянка, комусь – купа нервів

“Агробізнес” – “Динамо”  – 0:3
“Олександрія” – “Зоря” 1:1 (пенальті – 3:4)
Погожого (всупереч прогнозу, що обіцяв потоки води з неба) квітневого дня тиждень тому  мені пригадався теж квітневий день 1997-го. Він був холодний, дощовий, з пронизливим вітром, словом, такий, коли добрий господар не захоче і пса вигнати надвір. Попри це, центральний стадіон Тернополя був тоді заповнений вщерть. І недарма – на матч вищої ліги з “Нивою” (були часи…) приїхало тоді київське “Динамо” на чолі з Валерієм Лобановським – Шевченко, Ребров, Белькевич, Гусін, Калитвинцев та інші, які невдовзі змусили говорити про себе всю футбольну Європу. Втім високий авторитет столичних гостей не деморалізував, а, навпаки, мобілізував господарів – підопічні Ігоря Яворського виявили гідний опір фаворитам гри і не лише вистояли, а й зуміли вирвати перемогу – 1:0. Відзначився тоді котрийсь з братів Капанадзе  (завжди плутав їх).
До нас знову завітало “Динамо”, щоб помірятися  силами в півфіналі Кубка України… На жаль, не з “Нивою”, а з “Агробізнесом” з сусіднього Волочиська, про який у тому ж 1997-му ніхто й не чув. “Файне” місто ж, отримавши від футбольних властей України право на проведення не лише півфіналу, а й фіналу Кубка-2021, звісно, прагнуло постати у якнайкращому світлі. Що в цьому було більше – природного бажання не вдарити лицем у болото, чи притаманного нам “І ми, Химко, люди!” – сказати не візьмуся. Тим більше, що на стадіон не збирався йти  –  відтоді як “Нива” здійснила карколомне падіння з вищої ліги транзитом через першу в низини другої й відколи дурнуваті витівки фанатів стали майже незмінним атрибутом матчів, якось забув туди дорогу. До того ж, зізнаюся, завжди викликали певне роздратування бундючні фізіономії у місцевому варіанті VIP-ложі. Коли бачиш президента “Реалу” Переса і його оточення на “Сантьяго Бернабеу” в Мадриді чи віце-президента “Інтера” Дзанетті на “Джузеппе Меацца” в Мілані, то здається, що гонору в них не більше, ніж у отих наших VIP-персон – за значно більших підстав для нього…
Зрозуміло, матч півфіналу Кубка України – непересічна подія для Тернополя. Це якраз той випадок, коли статус гри, можливо, перевершував її реальний зміст. Після того, як “Агробізнес” втратив через дискваліфікацію одразу п'ять гравців основного складу, чекати від нього чергового подвигу у вигляді приниження  команди Прем'єр-ліги (нагадаю, “скальпи” “Ворскли” і “Шахтаря” у колекції команди з Волочиська вже є) було, скажімо так, малореально – тоді можна було б поставити під сумнів усю дієздатність УПЛ, навіть з урахуванням сюрпризів, що їх таїть в собі кубковий турнір. Заздалегідь було зрозуміло, що першоліговому колективу доведеться: 1) терпіти; 2) терпіти; 3) терпіти. А ще – відбиватися з граничним напруженням сил в очікуванні щасливого шансу, що його може дарувати доля.
Величенька кількість уболівальників на трибунах із зовсім умовно дотриманою дистанцією один від одного і так само умовно одягненими масками (не виключено, невдовзі епідеміологи хитатимуть головами та згадуватимуть, серед інших факторів поширення коронавірусу і цей матч) нагадали про часи, коли підступний мікроорганізм ще не взявся завойовувати світ. Натомість фаворит матчу відразу ж взявся підтверджувати свій статус. Очікуваний натиск “Динамо” вже на перших хвилинах приніс киянам кілька відносно непоганих нагод, які мали Родрігес, Бєсєдін, Миколенко. Втім динамівці не надто квапили події, даючи зрозуміти, що перемога від них не втече і є лише питанням часу. Він, між тим, спливав, а “Агробізнес”, наче добре зв'язаний сніп, не поспішав розсипатися. Лише на 21 хв. виник по-справжньому гольовий момент: Бєсєдін вийшов на побачення з голкіпером “Агробізнеса” Артимом, але не зміг його переграти. На 37 хв. Родрігес, обігравшись з Циганковим, завдавав удару, який  блокував захисник. До речі, про Циганкова. Рудоволосий хавбек “Динамо” дуже мало нагадував того гравця, котрий близько двох років тому забивав красиві голи у ворота збірної Сербії, а минулої осені поставив у безвихідь захист збірної Іспанії. Він, можна сказати, був малопомітним на полі. І коли вже, здавалося, “Агробізнесу” вдасться піти на перерву без пропущеного гола, доволі несподівано таки далася взнаки різниця в класі суперників, на яку всі вказували до матчу. Передача низом Сидорчука, прихований пас Родрігеса на Ледньова й ідеально точний удар останнього в кут – все було зроблено практично блискавично.
Свідомо зупинився на перипетіях першого тайму, оскільки тоді перевага “Динамо” довший час не могла матеріалізуватися, що, не виключено, могло породити серед прихильників “Агробізнесу” ілюзію щодо вдалого завершення матчу. Коли ж на 67 хв. другого тайму індивідуальний прохід Бєсєдіна закінчився точним ударом в нижній кут, суто з позиції підсумку гра втратила інтерес. У футболістів з Волочиська просто опустилися руки, й втома скувала їхні дії, що дало змогу киянам заграти зовсім розкуто. Їхня безсумнівна перевага втілилася в ще один гол Буяльського на 81 хв. В міру того, як події на полі переставали викликати інтерес, він зосереджувався на тім, що діялося за межами зеленого прямокутника. Там, зокрема, можна було побачити величенький і явно не компліментарний на адресу братів Суркісів плакат. А під завісу матчу київські фанати, які розташовувалися якраз над лавою запасних “Динамо”, почали висловлювати своє відоме ще з серпня минулого року ставлення до М.Луческу. Захвату в румунського коуча це не викликало, але вигуки схвалення з боку тернопільських вболівальників мали б звучати для нього підбадьорливо…
23-річний півзахисник “Динамо” Богдан Ледньов був визнаний найкращим гравцем матчу півфіналу Кубка України “Агробізнес” – “Динамо”, що відбувся нещодавно в Тернополі. Він став автором першого гола в цьому поєдинку. В голосуванні взяли участь близько двох тисяч респондентів, які віддали найбільше голосів (34%) саме за Богдана – досі рідкого “гостя” основного складу “Динамо”. Друге місце вболівальники віддали Віталію Миколенку (19%). Також у п'ятірку найкращих увійшли Артем Бєсєдін (17%), Жерсон Родрігеш (10%) і Віталій Буяльський (8%).
Дещо пізніше в Олександрії відбувся другий півфінальний матч між місцевим клубом і “Зорею”. Основний і додатковий час напруженого поєдинку переможця не виявили – 1:1, причому господарі зрівняли рахунок з пенальті вже в компенсований час. Втім їхня радість з цього приводу не протривала й години –  в драматичній серії 11-метрових ударів футбольне щастя усміхнулося футболістам “Зорі” – 4:3.
Отже, 13 травня, знову ж таки в Тернополі, в фінальному матчі розіграшу Кубка України зустрінуться “Динамо” і “Зоря”.
Ігор ДУДА