Микола Солонер – молодий, проте знаний і досвідчений скульптор з українським корінням, роботи якого прикрашають всесвітньо відомі галереї. Свої шедеври він творить у далекій Англії, проте не забуває про рідний край.
Митець не втрачає зв’язку з Україною, з рідним Тернополем, хоч уже майже чверть століття мешкає і працює у Великій Британії. Скульптурні і малярські роботи Миколи Солонера користуються успіхом на престижних міжнародних виставках, у мистецьких салонах, і завдяки цьому він став відомим далеко за межами України. Слава і популярність до нього прийшла спочатку в Європі, а відтак це ім’я відкриває Україна.
Пан Микола змалку слухав і читав казки про Англію, а в шкільному віці ознайомився з її багатою історією, мистецтвом і вирішив будь-що побувати в цій далекій і загадковій країні. У 1996 році він, 21-річний тернополянин, який закінчив комерційний коледж, приїжджає до Лондона. А далі на його долю випав виграшний лотерейний білет. Зі спогадів Миколи, він показав теку зі своїми замальовками директору коледжу мистецтв Кенсінгтон і Челсі. Оцінивши роботи юнака з України, поважний чоловік запитав: «Навіщо ви хочете ще вчитися, ви – сформований митець». Але Микола вступив до згаданого коледжу, а згодом став випускником відділу скульптури цього престижного мистецького закладу.
Мешкаючи в Лондоні, Микола почав працювати з глиною та гіпсом, створюючи об’ємні скульптури. З часом митець вирішує на всі лади пограти з формою! У роботах цього циклу стала домінувати жінка з довгою шиєю, сумочкою. Цю манеру творчості Микола Солонер згодом назвав «Солонер-стиль».
Його входження у скульптуру розпочиналося з того, що юнак спочатку писав десятки ескізів, з яких відбирав один для його втілення у глині. Першою була людина-жаба, голова якої складалася з різних звірів. Микола продовжував працювати в цьому стилі, створюючи образи людей із зооморфних елементів. Виходили химерні скульптури, такі собі милі і симпатичні потвори: людина-лис, людина-ворон, людина-качка, людина-скорпіон, людина-баран. У цій манері Микола Солонер працював багато років, створивши власний, так званий «пазлфаунізм», який залишив слід у картинках, замальовках і, звичайно, в скульптурі.
Інші скульптури митця нагадують японські кецки (мініатюрні фігурки). За твердженням мистецтвознавця Галини Федун, Микола Солонер вивчив принципи створення маленьких різьблених фігурок, проте знайшов власний неповторний стиль передачі образу людини, в якому домінують емоції – радість, гнів, смуток…
У колекції митця – понад 200 таких фігурок, в які втілені образи людей з безліччю найдрібніших деталей.
Після кількох років життя у Лондоні уродженець Тернополя став членом королівського клубу митців Chelses Arts Club, куди входять найзнаменитіші митці Англії.
А далі слава підступила до скульптора з усіх сторін. Ще у 2007 році Микола підписав контракт з лондонською філією престижної Opera Gallery, яка об’єднує галереї міст Нью-Йорка, Мілана, Дубаї, і упродовж трьох років його роботи виставлялися і продавалися тут і були занесені в міжнародні каталоги цієї галереї. Це неабияке визнання таланту Миколи Солонера, коли на одній з виставок поряд з роботами відомих французьких, англійських, американських скульпторів його скульптура «Білий лицар» експонувалася навпроти картини Сальвадора Далі!
Згодом Микола Солонер отримав запрошення до співпраці від ще одного поважного мистецького закладу у Лондоні – Victoria & Albert Museum, де експонував власні роботи. А торік незвичні колажі цього митця були представлені в музейному комплексі Palazzo Velli Expo в Римі на фестивалі українського мистецтва. В Україні його роботи побачили фахівці і шанувальники мистецтва в Національній академії мистецтв у Києві, в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї та в інших музеях нашої держави. Національний заповідник «Замки Тернопілля» не залишився осторонь, і започаткував співпрацю з неординарним і талановитим скульптором.
«Життя українців нині дуже складне, і так хочеться показати землякам, що попри усі негаразди і проблеми кожен день може бути святом» – ці слова митця Миколи Солонера, не втрачають актуальності…
Ольга Поліщук, начальниця науково-дослідницького відділу Національного заповідника «Замки Тернопілля»
Фото – з Фесйбук-сторінки Миколи Солонера