Він не любить говорити про те, чи завжди почувався лідером. Зрештою, Василю Ігоровичу Бадищуку взагалі не подобається говорити про себе. До слів ставиться вельми ощадливо, не довіряє пафосу, шанує справжність та щирість.
І.Франко залишається першим серед тих, до кого звертається часто, чиї рядки завжди викликають спротив до всього поверхневого, фальшивого і спонукають до руху та дій.
Не вміє та й не хоче підлаштовуватися під ситуацію та чийсь авторитет. Завжди обирає власну дорогу, хоч вона часто виявляється доволі нелегкою. Для нього важливо інше: вона – своя, їй віддано думки, час, зусилля.
Таким був у юності, таким залишився й тепер. Повсякчас ставив перед собою мету. І знав: успіх – то насамперед навчання, праця без жалю до себе.
Так чинить і тепер. Втоми не відчуває, чи принаймні намагається не відчувати. Роботи дуже багато й уся – першочергова, важлива.
Уміє слухати (я сам в цьому переконався) й готовий усім допомогти.
На те, що в голови РДА можливості обмежені, не нарікає. Взагалі, не скаржиться на обставини, недосконалу законодавчу базу чи нестачу коштів. Шукає виходу, радиться з місцевими головами, керівниками установ, організацій, фахівцями, депутатським корпусом району.
Має мету конкретну і актуальну – зробити Ланівці та увесь край куточком європейського порядку. Вкладає в це поняття глибокий сенс. Бо європейськість – це не лише вікна та двері від «Стерха», перекриті металочерепицею дахи будинків, квіти на газонах, чистота на вулицях, добрі дороги як в місті, так і в селах району, це насамперед – дух міста і села, висока моральність його жителів, їхнє вміння бути уважними до тих, хто приїжджає на Лановеччину як турист, гість чи у справах.
Впевнений, що мешканці Лановеччини готові до змін, адже у багатьох із них – тернисті дороги за плечима, досвід боротьби за волю України, тож тепер люди сповнені палкого бажання будувати її.
– Я, як голова адміністрації, надзвичайно уважно ставлюся до будь-якої ініціативи та поради, спрямованої на розвиток краю, до проблем усіх жителів села і міста. Завжди готовий підтримати кожного, незалежно від посади чи професії. Тут ніхто мені не чужий.
Зауважимо, Василь Ігорович – народився і виріс у селі Чайчинці Лановецького району, Тернопільської області, а проживає у с.Гриньки цього ж району.
Навчався у Лановецькій загальноосвітній школі №1. В 2003 році закінчив Тернопільський державний технічний університет ім.І.Пулюя. У вересні 2003 року вступив до аспірантури, а у 2006 році захистив дисертацію.
Свою трудову діяльність розпочав у травні 2002 року на посаді лаборанта кафедри «Технологія машинобудування» в Тернопільському державному технічному університеті ім.І.Пулюя. Вже з липня 2002 року працював на посаді інженера І категорії з комп’ютерних мереж на кафедрі «Комп’ютерно–інтегрованих технологій» в цьому ж університеті. У 2006 році був переведений на посаду старшого викладача кафедри. З 2007 року по травень 2019 року обіймав посаду доцента.
Василь Ігорович Бадищук з квітня 2019 року є членом громадської організації «Альтернативна енергетика України».
У 2019 році брав активну участь у президентських та парламентських виборах на посаді координатора Лановецького району.
Одружений. Має дві доньки – Катерину та Марію.
14 квітня 2020 року призначений головою Лановецької районної державної адміністрації.
– Василю Ігоровичу, з чого починали на новій посаді? Що прагнули зробити насамперед і що зробили?
– Я виріс на Лановеччині і тому знаю – край сільськогосподарський. Та з огляду на автоматизацію виробництва, у селах все менше і менше робочих місць. Одним із шляхів вирішення проблеми бачу розвиток сільськогосподарських кооперативів, а також туристичної сфери. За короткий час мого перебування на посаді виготовили чотири промо-ролики про туристичну привабливість нашого краю. Їх теми стосувалися Меморіального комплексу-музею «Молотківська трагедія», оздоровчого табору «Лісова казка», що у селі Борщівка, Волинсько-Подільської Січі, створеної поблизу с.Молоткова громадською організацією «Тернопільський обласний козацько-десантний екологічний осередок ім.Байди Вишнівецького» та малої батьківщини всесвітньовідомого художника Івана Марчука. Це перші кроки далекосяжної перспективи. Адже розвиток туризму – це ремонт доріг, це інфраструктурні об’єкти, а отже, робочі місця. При цьому – це збереження екологічної привабливості краю.
На жаль, термін перебування на посаді дуже обмежений. А ще пандемія коронавірусу примушує дотримуватися карантинних норм, що значно обмежує дії. Критично необхідно вирішувати питання, які ще два роки тому вважались неперспективними, як от, приміром, матеріально-технічне забезпечення інфекційного відділення районної лікарні. Наразі палати там заповнені хворими, що не дає змоги проводити необхідні ремонтні роботи. Проте робимо – що можемо, зокрема з районного бюджету спрямували кошти на покращення матеріально-технічної бази, в т.ч. на закупівлю водонагрівних бойлерів, кисню та індивідуальних засобів захисту для медперсоналу.
Болючою проблемою для м.Лановець є об’їзна дорога, а саме ремонт моста на ній. Великовантажний транспорт рухається центром міста, створюючи багато незручностей для мешканців райцентру, руйнуючи дорожнє покриття вулиць. Міст, що перебував в аварійному стані, почали ремонтувати ще у 2019 році. Тепер роботи йдуть повним ходом. До кінця жовтня підрядники обіцяють завершити їх.
Повертаючись до кооперативів скажу, що сьогодні тут є можливості залучення значних коштів з Європейського Союзу та Канади, є різні державні програми, які централізовано фінансуються з обласного бюджету. Але необхідно створити проєкти, взяти участь в конкурсі і перемогти.
До слова, у нас уже є такий досвід у гуманітарній сфері. Нещодавно ми виграли два проєкти у першому Всеукраїнському конкурсі мікрогрантів «Час діяти, Україно!»: «Модернізація санітарно-гігієнічної зони у Вишгородському КДНЗ «Ромашка» та «Спортивний простір “S.E.L.O» у Іванковецькій ЗОШ І-ІІ ступенів”. Розпочались роботи з їх реалізації.
Уже реалізовано проєкт щодо створення належних санітарно-гігієнічних умов для учасників освітнього процесу у Вербовецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ст. – облаштування водогону до харчоблоку та внутрішньої вбиральні у приміщенні початкової школи. Розрахункова вартість проекту – 110 тис. грн. Здійснений проєкт в рамках соціального партнерства влада-громада-бізнес: Лановецька райдержадміністрація – Вербовецька сільська рада – ПП «Західний Буг».
– Чи голова Лановецької районної державної адміністрації в усьому прагматик?
– Що стосується міста і села – так. Я не маю права бути іншим. Адже обіцяв людям: працюватиму задля загального добра.
– Василю Ігоровичу, розкажіть читачам про ваш досвід співпраці з депутатським корпусом району.
– На щастя жителів Лановеччини, наші депутати – люди зважені й розумні. З ними приємно працювати і вирішувати різні ситуації та питання. Кожен з них – особистість, зі своїм баченням проблем району, завдань органу самоврядування. Ми завжди знаходимо спільну мову, хоча суперечки бувають доволі гострими. Кожним народним обранцем керують не амбіції, а інтереси справи. Представників різних партій, блоків, громадських організацій об’єднує одне велике поняття – «Лановеччина» та її майбутнє. Що ж до голови РДА, посада вимагає від мене постійної змобілізованості, мої дії мають бути глибоко аргументованими і математично точними.
– Чи ображаєтесь на критику людей з іншими поглядами?
– Ні. Якщо вона конструктивна. Я не хочу й не домагаюся з боку будь-кого лише позитивної оцінки моєї діяльності бо це атрофує волю й енергію. Натомість прагну плідної спільної роботи. І в нас це вийде.
– Спасибі за розмову, Василю Ігоровичу. Я бажаю Лановецькій громаді і вам особисто життя цікавого, забезпеченого. Щоб наша Лановеччина з обіймами приймала кожного, хто приїздить сюди – до людей гостинних і добрих, сповнених гідності, гордих з того, що їм судилося жити на цій благословенній землі.
Василю Ігоровичу, хай же все вам вдається!
Хай надія не полишає нікого, хто звертається до вас, до вашого розуму, до вашої доброї, співчутливої душі.
Спілкувався Георгій МЕЛЬНИК