Нелюбі діти

Чомусь її, наймолодшу, у сім’ї незлюбили. Дівчинка розповідала вчителям, шкільному психологу, що її б’ють, з нею сваряться, не купують одягу й решти необхідного. Й справді, десятирічне дівча приходило до школи у синцях, одягнуте абияк, без грошей на харчування…

Саме вчителі забили на сполох, остерігаючись за життя та здоров’я школярки. Й вервиця перевірок потягнулася до скромного обійстя, де проживає проблемна сім’я: мати, її двоє синів та двоє дочок.

Не вказуватиму населеного пункту, адже йдеться про неповнолітніх, й публічне висвітлення може травмувати дитячу психіку дошкульніше, ніж штурхани.

Ця родина переїхала у село, у якому зараз проживає, з іншого населеного пункту. У селі придивлялися до переселенців, і не відразу місцевий люд збагнув, що відбувається за вікнами скромної хати. Жінка ніде не працювала, жодної сторонньої помочі не отримувала. Але у той же час вона не пиячила, не була гулящою, не мала й інших шкідливих звичок. Хтозна як, але пхала попереду себе важкого життєвого воза, бо це ж не жарт – утримувати  чотирьох дітей.

Й начебто попри хронічні нестатки діти були доглянуті – одягнуті, нагодовані й з кишеньковими грішми. А от наймолодша – ніби не рідна, завжди скривджена, у синцях та гематомах, без грошей на шкільний обід.

Служба у справах дітей неодноразово попереджувала матір про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків та спонукала змінити ставлення до дітей. У березні з дівчинкою провели бесіду, й вона розповіла, що брати та сестра ображають, мати карає її за будь-яку провину, б`є, не дає коштів на харчування в школі, не купує нового одягу та взуття. Тоді районна служба у справах дітей двічі намагалася вилучити дитину із сім’ї, однак не вдалося. Знадобилося розпорядження голови РДА, щоб дівчинку таки відібрали від матері та влаштували до центру соціально-психологічної реабілітації дітей.

Отож з того часу дівча проживало за межами дому.

Днями у районному суді вирішували справу про позбавлення матері батьківських прав стосовно дівчинки. Судовий процес ініційовано за заявою органу опіки та піклування. Суддя заслуховувала усі сторони, зокрема численних свідків. Директор центру соціальних служб сім`ї, дітей та молоді повідомила, що цій родині пропонували соціальний супровід, але матір не погодилася. Тоді скерували листа до «Карітасу», щоб сім’я могла отримувати допомогу.

Якщо учителі на суді були за те, аби жінку позбавити батьківських прав, то, наприклад, сільський голова був на боці жінки, мовляв, вона – добра матір, викручується серед матеріальних нестатків, як може, а дівча вдарилося, впавши неподалік винограднику. Брати та сестра дівчинки запевняли, що люблять сестричку й дуже хочуть, щоб її повернули додому.

На судовому засіданні допитали дівчинку у присутності педагога. Вона розповіла, що мати її карала, ставила у кут, била через те, що вона була неслухняною, також її ображали брати та сестра. Однак вона хоче повернутися додому, у сім`ю, і проживати разом із ними.

Мабуть, позиція дитини, яка чотири місяці перебувала у притулку, стала найважливішим аргументом для судді. Вона констатувала: умови проживання сім`ї відповідачки є примітивними, а спосіб життя та поведінка матері  – легковажними та неналежними, однак відсутні докази, які обгрунтовано доводять, що є загроза життю і здоров`ю дитини.

У позові було відмовлено – жінку не позбавили батьківських прав.

Загалом аналогічні справи судді розглядають дуже пильно, адже йдеться про позбавлення людини найгрунтовнішого права – бути матір’ю чи батьком. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою значні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Законодавством чітко передбачено, у яких випадках батьків можуть позбавити права. Це тоді, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;  ухиляються від виконання своїх обов’язків з виховання дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Фактично, позбавлення батьківських прав можливе лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо і лише за наявності вини в діях батьків.

Позбавлення батьківських прав нерідко ініціюють матері-заробітчанки, які розлучилися з чоловіками, й заради такого блага, як безперешкодний проїзд дитини через кордон, воліють назавжди розірвати зв’язок своєї дитини з батьком. Мені доводилося знайомитися із судовими справами, у яких цинізм зашкалює. Зокрема, жінки, які по декілька років перебуваючи в Італіях-Іспаніях, намагаються спекатися екс-чоловіків, які тут, в Україні, разом вз бабусями-дідусями замінювали дітям і матір. Однак спритним заробітчанкам не часто вдавалося переконати суд вагомим аргументом – дитина живе за гроші матері. Турбота вимірюється ще й душевним теплом, яке з-за кордону мало досяжне, а безгрошівний батько заплітає доні коси, сину-підлітку не дає збитися на манівці, тобто, стає дітям оберегом.

Від позбавлення батьківських прав страждають, передусім, діти, бо вони  залишаються без батьків. Нещодавно в іншому райсуді області розглядали справу про позбавлення батьківських прав чоловіка-алкоголіка. Його синові три роки. Торік їх кинула матір – одного дня пішла й не повернулася. Наразі місце її перебування невідоме. Маленького хлопчика забрали у будинок дитини. За увесь час батько лише раз його провідував. У квартирі відключені газ, світло, тепло. Господар погруз в алкогольній залежності. Орган опіки та піклування звернувся до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав, і цю заяву задовольнили. Так хлопчик втратив і батька… Хоча, це не безповоротна втрата – лише батько опанував би себе. Законом передбачено можливість поновити батьківські права.

 

Ольга КУШНЕРИК

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*