Юлія Тимошенко проти газових корупціонерів

Лідер «Батьківщини» знову у бою. З владою та «Нафтогазом». За ціну на газ для пересічних українців.
Коли можновладці починали цю війну, вони, вочевидь, розраховували залякати громадян «великим і страшним» МВФ, який не дасть Україні грошей, якщо вона не погодиться збільшити тарифи. Залишивши за дужками той факт, що тарифи для населення – це, фактично, ціна власного, українського, газу, який НАК «Нафтогаз» і так продає українцям удвічі дорожче.
Проте рожевощоким керівникам НАК і цього виявилося замало. Вони вирішили «зрубити грошенят», і «штовхнути наліво» вітчизняну газотранспортну систему чи хоча б її половину іноземцям. Під виглядом металобрухту, на який нібито перетвориться ГТС після того, як росіяни почнуть транспортувати газ через «Північний потік – 2». Ціна оборудки, й справді, «бросова» – позбутися національного надбання влада готова за ціну в 20 разів меншу, аніж насправді коштує ГТС.
Але Юлія Тимошенко виявила пильність. Ще влітку, коли влада тільки починала заводити пісню про «неминучість» подорожчання газу, вона привселюдно оголосила, що підстав для цього немає. Ціни треба не підвищувати, а знижувати. І пояснила як – навести лад на ринку, збільшити пропозицію і прибрати корупційні схеми.
А минулої п’ятниці завдала удару газовій монополії. Викривши аферу з приватизацією ГТС. Адже вітчизняна «труба» – аж ніяк не металобрухт, наголосила Тимошенко, бо приносить Україні біля 3 мільярдів доларів щорічно. Якщо скоротиться транзит з Росії, її цілком можна наповнити вітчизняним газом, лише розвідані запаси якого становлять близько трильйона кубометрів. Чому Україна сьогодні добуває трохи більше 20 мільярдів кубів замість нещодавніх 60 – це теж запитання до «Нафтогазу». Та й до керівництва країни, яке призначило таких «диво-менеджерів».
Тимошенко впевнена, що владу тривожить зовсім не майбутнє ГТС. На Банковій усвідомлюють, що в кріслах не втриматися, тож за півроку треба поцупити все, до чого тільки дотягнуться руки. «Українські владні щури починають бігти з корабля, забираючи все, що можуть винести. Це – дембельський акорд”, – заявила лідер «Батьківщини».
Але чи потрібні українцям такі спритні менеджери на чолі «Нафтогазу»? Та й «Нафтогаз», що перетворився на корумпованого посередника, який продає українцям український же газ за монопольно високими цінами? Тимошенко впевнена, що жодної потреби в цьому нема. Тому попередила: після виборів компанія-посередник буде ліквідована. Й, оскільки разом з нею усунуть корупційні схеми, це дасть можливість знизити тарифи для громадян щонайменше вдвічі.
Зрозуміло, що керівникам НАК така перспектива не сподобалася. Тимошенко вони вкотре звинуватили у популізмі й «підіграванні темним силам». А коли стало зрозуміло, що переконати українців у тому, що платити більше – вигідно і корисно, неможливо, вдалися до шантажу. Мовляв, у разі ліквідації компанії, вони не отримають боргів «Газпрому» за рішенням Стокгольмського арбітражу.
Але Тимошенко – не з тих, хто піддається залякуванням. Спротив «Нафтогазу» лише зміцнив її наміри навести лад. «Росія і “Газпром” заплатять все до останньої копійки, – запевнила лідер «Батьківщини» того ж дня. І додала: – Всі отримані гроші підуть не на мільйонні премії керівництву “Нафтогазу” і не в кишені корумпованої влади. Ці гроші – для людей».
Враховуючи, що саме напередодні один з керівників газової монополії поквапився перевести отримані ним гроші на рахунки в альпійській державі Ліхтенштейн, попередження вийшло цілком конкретним. Мовляв, можна не ховатися, Тимошенко і в Альпах знайде.
Сергій КРАВЧЕНКО