Третій місяць війни: заблоковане море, запеклі бої…

18.05.2022

Наша чорноморська перлина Одеса здригається від ракетних ударів. Одесити, які завжди ставилися дуже трепетно і патріотично до свого міста, стискують кулаки від люті – їхню «маму» нищить агресор. Одеса – це чотири порти, роботу яких зараз зупинено. Завмерле через нашпиговане мінами море судноплавство.

Це щоденні величезні збитки для України і загроза голоду для мільйонів людей у світі, бо наша країна залишається у статусі світової житниці і годує 400 мільйонів людей, тобто вдесятеро більше, ніж свого населення.

На Херсонщині окупанти крадуть наше воістину золоте зерно (вивезли уже 400-500 тонн) й намагаються продати за кордоном, щоправда, знайти покупця не так уже й просто, бо з мародерами ніхто не хоче мати справи – усе-таки надворі двадцять перше століття. Але мордор – ніби поза часовим виміром: дикі люди, дикі звичаї… «Міроносіє» кров’ю, надуманий пафос парадів, бурятські баби, чиї сини загинули в Україні, на камеру виправдовують ідола: «Значит, так надо било, владимир владимирович лучше знает». Тупість, яку не пробиває навіть втрата дитини…

Маріуполь – наш біль. Коли дивлюся відео «азовців», тут же зринає в пам’яті фраза із знаменитого фільму Майкла Бея «Таємні солдати Бенгазі»: «Ти готовий померти за свою країну? Так, я готовий тут і зараз!». Вони – герої, і якби був наказ – померли б. Але в «азовців» теж одне земне життя, тому країна і світ прагнуть зберегти цих незламних людей. Бо це генофонд нашої одвічної борні проти північної орди.

Багато хто не розуміє, як наперекір усьому «Азовсталь» в українських руках. У чому таємниця? Виявляється, це не тільки наземні споруди, виробничі цехи, це ще й мінус шість поверхів, тобто ці шість – у глибину! Площа цього підземного шестиповерхового бункера, цих коридорів-лабіринтів – 26 квадратних кілометрів!

Це надзвичайно міцне бомбосховище, і якби цивільні (досі там переховуються понад сотня людей), «азовці», серед яких сотні поранених, мали їжу, воду, медикаменти, вони могли б протриматися там справді довго.

«А заводу через 11 років виповнилося б 100! Сучі орки розбомбили таку потужну і надзвичайно важливу для економіки України інженерну споруду», – пише у соціальних мережах одна із дописувачок.

Ми втратили багато – людей, території (дуже віримо, що відіб’ємо), промислові та інфраструктурні об’єкти. І ось зараз на тлі цих втрат почалися дуже небезпечні під час війни балачки, на кшталт: хто розмінував Чонгар, хто здав південь і відкрив ворогові ворота південних міст? Косі погляди спрямовують у бік армії. Політика нехай буде окремо, а до ЗСУ – зась! Це наразі найавторитетніший інститут суспільства, на який усі ми молимося, покладаємо надії. Холодні голови слушно радять не розгойдувати човна і шукати відповіді на дошкульні запитання, коли ворог буде за нашими кордонами.

Наразі ситуація загрозлива за багатьма напрямками. За останніми зведеннями Генштабу, противник проводить наступальні дії на сході нашої держави з метою встановлення повного контролю над територією Донецької та Луганської областей та утримання сухопутного коридору між зазначеними територіями та окупованим Кримом.

Основні зусилля авіаційного угруповання противник зосереджує на підтримці дій підрозділів у східній операційній зоні: на Слобожанському, Донецькому напрямках та в районі заводу «Азовсталь».

Триває застосування артилерії практично уздовж усієї лінії зіткнення. Зберігається висока ймовірність завдання ракетних ударів по об’єктах цивільної та військової інфраструктури на всій території України.

Ось така реальність… Прогнози? А хто їх достеменно може скласти? Хочеться вірити у ті передбачення, які обіцяють швидке завершення війни. Деякі експерти зараз стверджують, що десять із тридцяти найкритичніших днів другої фази війни ми уже подолали, треба витримати ще двадцять. Але на сумнозвісному параді путін сказав, що війна триватиме до перемоги, й що росія воює на своїй території. Таке нахабство вже навіть не вражає – дивишся як на брехливу потвору. До речі, дуже розлого й аргументовано розібрали промову московського вождя психологи і зробили висновок на науковому рівні: усе базується на брехні.

Підписаний Байденом ленд-ліз і американські гаубиці на фронті, а зовсім незабаром й інше натівське новітнє обладнання дадуть можливість нашим воїнам міцно захищатися і йти в контрнаступ. Лише б не гинули наші хлопці… Дуже боляче від цих втрат.

І про неймовірні факти людяності українців. Жителька Ірпеня розповіла про дивовижний прояв турботи від невідомих людей.

«Хтось зайшов до нас додому і заховав цінні речі, уявляєте? Зайшли через розбите вікно, зняли телевізор зі стіни, поклали його на диван – і зверху подушками, щоб ніхто не побачив; дрібну техніку – в дитяче ліжечко і пледом прикрили; робот-пилосос – у шафу… Заклеїли вікна і навіть не взяли продукти з холодильника, і Тимофія гроші (син власників житла), що подарували йому на день народження, залишилися! Я ще досі не можу повірити».

Поки господиня була в евакуації, хтось невідомий подбав, аби вберегти її майно і помешкання. Воістину, у темні часи видно світлих людей. Такі історії треба описувати і зберігати як літопис української ментальності. Попри те, що є і мародери, й інша нечисть, ось такі перлини моральності це – від народу світлого, чистого і вільнолюбивого.

І ось найсвіжіша інформація, яка засвідчує, що ми не здамося за будь-яких обставин. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба в інтерв’ю Financial Times констатував: Україна змінила цілі у війні з Росією, і тепер прагне повністю витіснити ворожі війська з країни.

Лише поразка російської федерації дозволить знову відкрити чорноморські порти та відновити експортну економіку. Картина перемоги – це концепція, що розвивається.

«У перші місяці повномасштабної війни перемога для нас виглядала як відведення російських військ на позиції, які вони займали до 24 лютого, і розплата за нанесені збитки. Тепер, якщо ми будемо сильними на фронті і виграємо битву за Донбас, що стане вирішальним для подальшої динаміки війни, то, безумовно, перемога для нас стане визволенням решти територій», – сказав він.

Якщо Київ отримає більше військової підтримки, ми зможемо відкинути росіян із Херсонської області, розгромити Чорноморський флот і розблокувати прохід. Водночас міністр не виключає, що Україні доведеться вести переговори щодо врегулювання ситуації, аби уникнути занадто великого кровопролиття. Союзники України підтримають кінцеву мету, яка включає витіснення Росії з Донбасу та Криму, оскільки саме агресія Москви дала Заходу нове відчуття мети.