Феєрія гумору на «Творчих діалогах»

Повелителем «Творчих діалогів» цього місяця був поет-гуморист, пародист Микола Базів. Саме повелителем, адже він протягом усього дійства, що традиційно відбувалося у світлиці ТОО НСПУ, майстерно володів настроєм слухацької аудиторії, викликаючи у неї не просто щирий сміх, а гучний регіт – аж до сліз.

Микола Базів  – мешканець Гусятина. Автор книжок «Веселі кропивинки» (2008), «Мій Кропивник» (2011), «Колюче дзеркало» (2012), «Шерстилинки» (2013), «Яблука, не квашені» (2015). Володар гран-прі міжрегіонального фестивалю гумору та сатири «Грицева шкільна наука» (м.Копичинці, 2010 р.), лауреат першої премії Всеукраїнського фестивалю гумору і фольклору імені Павла Глазового (м.Київ, 2010), лауреат другої премії 5-го Всеукраїнського фестивалю-конкурсу «Усмішки Глазового» (м. Казанка, 2012), лауреат «Підкови Пегаса» (м. Вінниця, 2015), член Національної спілки журналістів України (2011), Наукового товариства імені Шевченка (2012), Національної спілки письменників України (2015). Своїми ідейними натхненниками вважає Степана Руданського та Павла Глазового, а провідником у літературний світ – тернопільського поета Володимира Барну.

Інженер за фахом, дуже скрупульозний, має величезний талант знаходити у своїх колег по літературному цеху такі несподівані зачіпки, які не впадають в очі навіть найзатятішим літературним критикам. Потім із філігранною майстерністю вибудовує із них дотепні пародії. У творчому здобутку поета понад тисячу пародій та гуморесок. Багато з них породжували довгі літературні переписки чи перепалки на сторінках періодики між пародистом й ображеними авторами. Особисто я не розумію, як можна ображатися на пародію, адже вона привертає увагу до творчості самого автора, який, до речі, своєю помилкою сам дав привід для пародії. Дозволю собі перефразувати відоме прислів’я: «пародиста боятися – в поезію не ходити».

На «Творчих діалогах» ображених не було, хоча звучали гострі пародії на багатьох присутніх. Навпаки, абсолютно усі, хто брав слово, з великою теплотою відкликалися про винуватця свята, читали йому літературні присвяти. Зокрема, виступили: очільник обласного літоб’єднання Зіновій Кіпибіда, поети Володимир Барна, Володимир Мацикур, Орест Чоловічок, режисер Борис Салабчук, молода письменниця-романістка Юліана Нестерович й автор цих рядків. Заочну присвяту надіслала Патара Бачія (літературний псевдонім поетеси Любові Печінки). Почесний гість, народний артист України Григорій Драпак запропонував пану Миколі обдумати ідею стендап-туру по містах Західної України. Бард Богдана Дурда й модераторка заходу Василина Вовчанська приготували для слухачів тематично-гумористичні вокальні сюрпризи.

Аби ні в кого не виникло запитань стосовно доцільності проведення гумористичних заходів під час війни, додам, що сміх дуже необхідний людям у важких ситуаціях, він допомагає розслабитися і зняти стрес, лікує душу. «Народ, який сміятись вміє, ніхто не знищить, не розвіє», – стверджував Павло Прокопович Глазовий.

Тарас КОМАРИНСЬКИЙ