Син Божий захотів страждати, щоб своїми стражданнями торкнутися плачу, скорботи людини і дарувати їй радість. Він захотів лягти в гріб, щоб дарувати життя всім тим, які вже там давно спочивали і на Нього очікували. Пасха є святом перемоги життя. Адже ми бачимо: усе те, що наступає Україну, уже переможене, бо Христос воскрес!

Де твоє, смерте, жало? Аде, де твоя перемога?
Христос воскрес і ти повалений!
Слово св. Івана Золотоустого на Пасху
Преосвященні владики! Преподобні та всечесні отці!
Дорогі в Христі брати і сестри! Христос воскрес!Над долиною сліз, якою сьогодні є наша українська земля, із небес лунає клич перемоги: Христос воскрес! Над спаленими домами, містами і селами провіщає нам небо через свого ангела: Христос воскрес! Над палаючим Донбасом і півднем України, там, де зараз іде війна і палають позиції наших воїнів, небо сповіщає Україні та світові: Христос воскрес!
Сьогодні ми святкуємо найбільше християнське свято – свято перемоги життя над смертю, правди над неправдою, добра над злом. Слухаючи Боже слово, яке лунає з небес над українською землею, ми відчуваємо, що ця хвилина, це свято є моментом глибокої переміни, на яку ми всі так чекаємо, за яку молимося і якої потребуємо.
Про цю переміну нам сьогодні розповідає Святе Євангеліє. Удосвіта, ще до сходу сонця, жінки-мироносиці, після того як пережили трагедію, приниження, розп’яття, смерть і похорон свого Вчителя, ідуть до Його гробу. Ідуть і плачуть, як каже Євангеліє, змішують сльози із пахощами, які несуть. Однак при цьому животворному гробі вони бачать щось таке, на що не сподівалися, чого не очікували, що перетворює похоронну процесію на довершення радості життя. Їхні сльози смутку перетворюються на сльози радості. Ангел з небес сповіщає: «Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Нема Його тут, бо Він воскрес!» (Мт. 28, 5-6). При тих словах усе стало інакшим – людина, небо, земля, життя, смерть… тому що жінки-мироносиці побачили, що страждання і смерть Спасителя не мають останнього слова. Вершиною історії є Його воскресіння. Христос воскресає, щоб у Ньому воскресла людина.
Син Божий захотів страждати, щоб своїми стражданнями торкнутися плачу, скорботи людини і дарувати їй радість. Він захотів лягти в гріб, щоб дарувати життя всім тим, які вже там давно спочивали і на Нього очікували. Пасха є святом перемоги життя. Адже ми бачимо: усе те, що напастує Україну, уже переможене, бо Христос воскрес!
Сьогодні минає вже другий місяць цієї кровопролитної війни росії проти України. За той час народився новий клич перемоги. Коли ми хочемо поділитися радістю, що зупинили нашого ворога, кажемо: «Добрий день! Ми з України!». А сьогодні на весь світ хочемо заявити: «Христос воскрес! Ми з України!».
Сам факт, що ми святкуємо Пасху в Києві, у Патріаршому соборі, є Божим чудом, на яке ми ще шістдесят днів тому не могли сподіватися. Ми бачимо, як Христове Воскресіння стає силою, надією, радістю тих, які захищають Україну, борються і моляться за її перемогу.
На Пасхальній утрені ми чули слова Івана Золотоустого, який начебто розвиває і продовжує насмішку апостола Павла над смертю. Апостол Павло каже: «Смерте, де твоє жало? Де твоя, аде, перемога?». А Іван продовжує: «Ад засмутився, бо повалений, ад засмутився, бо знищений. Він думав, що взяв людину, а натрапив на Бога. Взяв те, що бачив, а упав через те, чого недобачав» (Слово св. Івана Золотоустого на Пасху). Ці слова Івана Золотоустого здійснюються сьогодні в Україні. Адже ворог-нападник думав, що на третій день він святкуватиме свій нечестивий парад перемоги в Києві, натомість на третій день Христос воскрес. Нападник думав, що захопить Україну за три дні, захопить те, що бачив, але нині він переможений тим, чого недобачав. Недобачав народної сили, народного спротиву, народної волі жити Богом даною свободою на Богом даній землі. Тому ми сьогодні кажемо: Христос воскрес! Ми з України!
Ми знаємо, що цієї ночі сумувала поранена Одеса і що наш ворог у ці Пасхальні свята на знаряддях убивства – бомбах, ракетах, снарядах – глузливо пише: «Христос воскрес!». А ми ці слова пишемо на пасхальних крашанках, на пасхальному хлібі, який кладемо в кошик і освячуємо. І скажемо всім, зокрема нашому ворогові: Христос воскрес! Ми з України!
Ми тішимося, що Воскресіння Христове стає моментом нашої переміни. Ми йшли до храму, було сумно, ішов дощ, хмари зібралися… А подивіться-но зараз, як небо відкрилося, як тепле весняне сонечко нас голубить, як Господь Бог промовляє до нас через саму природу, через небо і землю, через слово Євангелія, через оті таємничі життєві сили, які діють в нутрі нашого народу, як Він їх підіймає, надихає, зміцнює… і нас перемінює.