29.01.2023 00:26

Повідомити про новину

Поширити:

Сьогодні Україна відзначає День Соборності, свято яке відзначають щороку 22 січня в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.

Як вплинули наші земляки з Тернопільщини на прийняття акту злуки, читайте у нашому матеріалі.

Вперше ідею самостійності та соборності України (створення Української національної соборної держави) обґрунтував у праці «Україна irredenta» («Україна уярмлена») у 1895 р. уродженець с. Новосілка, що на Підгаєччині, науковець, публіцист, громадсько-політичний діяч, дипломат, жертва сталінських репресій Юліан Бачинський.

Саме в Тернополі під час перебування уряду ЗУНР були вироблені умови й ухвалено історичне рішення про злуку ЗУНР та УНР. За дорученням Ради Державних Секретарів 23 листопада 1918 р. з Тернополя в Наддніпрянщину виїхала офіційна делегація – Лонгин Цегельський і Дмитро Левицький. 30 листопада вона прибула до ставки Директорії у Фастові, де 1 грудня було укладено Передвступний (попередній) договір про злуку «обох українських держав у одну державну одиницю». Акт злуки було вирішено затвердити на Трудовому конгресі у Києві за участю представницької делегації парламентаріїв та урядовців ЗУНР. Після повернення Л. Цегельського і Д. Левицького до Тернополя тут упродовж 8–9 грудня тривали переговори щодо узгодження всіх процедурних питань із новоприбулим представником Директорії УНР Григорієм Сидоренком про злуку обох українських держав. На засіданні 12 грудня Державний Секретаріат ухвалив рішення, що «справа злуки з Україною» має бути розглянута на найближчому засіданні УНР. На переговори з Директорією УНР до Києва вдруге виїхав Л. Цегельський. 22–23 грудня на спеціальному засіданні уряду стосовно об’єднання було остаточно вирішено «послати делегацію до Києва з метою завершення злуки обох українських республік».

Як писав Олександр Олесь:

«Дух наш пречистий, дух наш народний,

Над нами сходить в сю мить сьогодні.

На крилах в’ється,

В сльозах сміється.

І сльози щастя, обмивши рани,

Пливуть потоком, несуть кайдани.

Сьогодні дух наш зійшов над нами,

Ввійшов, влетів нам в серця пташками.

У душах б’ється,

У слові ллється.

О, день преславний, блаженні миті,

Сьогодні з духом святим ми злиті!

О, поведи ж нас, лицарський духу,

По вільній стежці життя і руху.

На тихі води,

На ясні зорі.

І в цю велику, страшну годину

З’єднай в єдину всю Україну!

(19 грудня 1918 р.)

Ще від грудня 1918 р. тисячі галичан відбули у складі військових частин в Наддніпрянську Україну захищати її від більшовицьких орд. Сформований у Тернополі 5-й курінь (командант – сотник Микола Королюк) першим із Галичини вийшов обороняти Київ. 22 січня 1919 р. під час проголошення Акта злуки ЗУНР і УНР курінь тримав східну сторону переднього чотирикутника на Софійському майдані.

У грудні 1918 р. на Тернопільщині відбувалися велелюдні віча, під час яких ухвалювали вимогу до керівництва ЗУНР негайно проголосити злуку всіх українських територій в одну державу.

Напередодні ухвалення Акта злуки у 1919 р. в крамницях Тернополя, продавали відзнаки «Соборної України» та іншу державницьку атрибутику.

22 січня 1919 р. на Софійській площі Києва в присутності кількох тисяч українців відбулося урочисте проголошення Ухвали УНР та Універсалу Директорії про соборність. В урочистостях брала участь делегація ЗУНР, до якої входило чимало уродженців нашого краю. Грамоту УНРади ЗУНР про об’єднання з УНР зачитав державний секретар закордонних справ Лонгин Цегельський, а французькою мовою, згідно з дипломатичним протоколом, – його заступник Ярослав Олесницький (уродженець с. Зарваниця на Тернопільщині). Згодом Я.Олесницький згадував: «На наших очах здійснилося те, про що недавно ще хіба тільки можна було мріяти в найсміливіших думках». Першу річницю незалежності України, тобто 22 січня, уряд оголосив загальнонаціональним святом та вихідним днем.

Уродженці Тернопільщини працювали в різних державних органах УНР. Зокрема, уродженець с. Хлопівка, що на Гусятинщині, Володимир Темницький був міністром закордонних справ, а уродженець Бучача Осип Назарук – міністром преси і пропаганди УНР, Микола Галущинський (уродженець с. Звиняч, що на Чортківщині) був призначений у склад дипломатичної місії в Стокгольмі, а вищезгаданий Ярослав Олесницький деякий час очолював подібну місію в Лондоні…

Ідея соборності України була ключовою для наступного покоління учасників українського визвольного руху у XX ст. 1920-1950 років. Головною метою боротьби УПА було створення Української самостійної соборної держави. Найзначніший антирадянський виступ впродовж трьох десятиліть – від початку 1960-х до кінця 1980-х років – в Україні  відбувся на Тернопільщині в Чорткові у ніч на 22 січня 1973 р. Вранці жителі міста могли побачили в різних місцях чотири національних синьо-жовтих прапорів і прочитати листівки з націоналістичним текстом. Цього дня минала чергова річниця проголошення незалежності УНР у 1918 р. й Акта злуки в 1919 р. – історичних подій, про котрі у радянському суспільстві заборонено було й згадувати. Те, що сталося в Чорткові, швидко набуло розголосу в Україні. Через місяць почались арешти. Першим кадебісти затримали 19 лютого Степана Сапеляка, уродженця с. Росохач. 24 лютого взяли Володимира Мармуса. Ще через місяць були заарештовані мешканці цього ж села Петро Вітів, Микола Слободян і Володимир Сеньків. 11 квітня органи КДБ затримали інших – Петра Винничука, Андрія Кравця, Миколу Мармуса та Миколу Лисого.

У 1990−1991 рр. Тернопільська область стала одним із центрів українського відродження. Активну участь жителі нашого краю взяли в організованому НРУ до 71-ї річниці Злуки «живому ланцюзі». Такий «ланцюг» утворився 21 січня 1990 р., коли кілька сотень тисяч людей стали з національними прапорами вздовж доріг між Львовом і Києвом, демонструючи свою єдність та силу в боротьбі за незалежну державу. Активісти з Тернопільщини отримали свою ділянку на відтинку між Тернополем і Хмельницьким та Рівним.

На Тернопільщині за роки незалежності встановлено меморіальні таблиці, названо вулиці, відкрито пам’ятники: проспект Злуки, вулиці Грушевського, Винниченка, Петрушевича, бульвар Петлюри, меморіальна таблиця на приміщенні, в якому перебував Державний Секретаріат, пам’ятник Петлюрі тощо. Щорічно до Дня Соборності на Тернопільщині вручають Всеукраїнську премію ім. Братів Богдана і Левка Лепких. Під час декомунізації у 2016 р. село Жовтневе Тернопільського району перейменували на Соборне. Уже стало традицією щороку 22 січня на межі між Тернопільською і Хмельницькою областями святкувати День Соборності України. У такий спосіб українці нівелюють колишній кордон, який розділяв братів українців. І показують, що в нас унітарна держава і одна нація.

В ході сучасної російсько-української війни у лавах Збройних сил України за цілісність нашої держави борються вояки, які походять з усіх її куточків. День Соборності України є приводом нагадати про єдність і неподільність українських земель, що тимчасово окуповані. Крим, Донеччина, Луганщина – це Україна! Ми єдині, а отже, обов’язково переможемо!

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.