Пенсіонерка з Кременця – за щасливе життя

На життєвих перехрестях
Любов Ігнатівна Данік народилася  у 1936 році на Чернігівщині. Понад 60 років прожила на Кременеччині.  І головними правилами та принципами її життя є виявлення  любові  і поваги.
Жахлива трагедія 1932-1933 рр. не оминула і край, де проживала сім’я Любові Данік (дівоче – Горькавая). І щоб побороти  наслідки штучно створеного голоду, вона, на запрошення родичів, переїхала у м.Кінемех (Узбекистан), де закінчила сім класів. Успішно закінчила медичне училище у Бухарі.
«Згодом разом із матір’ю ми переїхали  у  Брянськ, де обоє присвятили себе медицині (батько, Ігнат Данилович, загинув у 1945 році). Там познайомилася та одружилася з Максимом Даніком, і в 1958 році ми переїхали у  Кременець», – розповіла  Любов Данік.
На превеликий жаль, важка хвороба прикувала його до ліжка, і в 2016 році він відійшов у вічність.
«Я працювала медичною сестрою у Кременецькій районній протитуберкульозній лікарні, у Кременецькому обласному протитуберкульозному диспансері в с. Фещуки, – розповіла жінка. – У диспансері обстеження, лікування хворих здійснювали на високому професійному рівні, хворих забезпечували необхідними медикаментами безкоштовно, скрізь панував порядок і чистота. Тут працював лікар-рентгенолог від Бога, приємна і щира людина – Анатолій Петрович Холодило».
Нині Любов Данік через важку хворобу змушена пересуватися на милицях. Допомогу їй надають лікар загальної практики-сімейної медицини Ярослав Желтуцький  та медсестра  Наталія Грек, за що їм жінка щиро вдячна.
Пенсіонерку хвилює хід реформи медицини та її результат. Болить душа і за те, що досі в нашій державі не запроваджена страхова медицина, передусім, для пенсіонерів, дітей-сиріт, малозабезпечених.
У житті Любові Данік великим багатством, надійною опорою є дочка й двоє синів, 7 онуків і 6 правнуків. Сини, Сергій та Андрій, стоять на захисті держави. Зокрема, Сергій служить в Тернопільській 44-й бригаді. Андрій добровольцем пішов в АТО. Він – командир взводу зв’язку 10-А бригади на Луганщині.
«Добра і щира, ласкава і розуміюча, любляча мати, бабуся і прабабуся Любов Ігнатівна – це найкращий і найцінніший подарунок для всіх нас. Міцні її обійми, вірність і підтримка роблять життя всіх членів нашої родини по-справжньому щасливими. Ми дякуємо Богу, що вона такою у нас є, і від душі зичимо їй многих літ»,- сказав  її син Андрій.
«Я дуже рада, що Україна стала вільною і незалежною державою, що маємо оновлену Православну церкву. Хочу аби закінчилася неоголошена війна на сході України. Щоб люди мали роботу, достаток, повагу один до одного, були здорові і щасливі», – щиро бажає кременчанка Любов Данік.
Борис ФЕДИШЕН
м.  Кременець