Парубкові наснився сон, який став віщим

Того недільного сонячного ранку Тимур прокинувся окриленим. Йому наснився приємний сон, в якому вінчався з коханою людиною. Своєю радістю відразу поділився з мамою.

• Уявляєш, примарилось, ніби я одягаю каблучку своїй нареченій. Обличчя її, правда, не бачив, лише праву руку.
• Почекай, – на мить замислилась ненька. – І відразу почала читати улюблений сонник. Мати свято вірила у віщі сни. Щоразу, коли прокидалася, брала до рук затерту брошурку 1980 року випуску і голосно озвучувала те, що там було написано.
• Хороші зміни в особистому житті, – твердо сказала усміхнена мама. – А з суботи на неділю сни переважно збуваються. Хай так і буде.

Тимур знав, що ненька давно мріяла, аби він став щасливим сім’янином. Йому ж за 35-ть перевалило, а свою  долю ніяк не міг знайти. Непоказний, сором’язливий, тому дівчатам й жіночкам був нецікавий.

• Ось, – простягнула мама кілька гілочок вербових котиків, перев’язаних жовто-блакитною стрічкою. – Тримай. Ти заспав, сонько, не хотіла тебе будити. Вихідний, як не як. Підеш уже на третю Службу Божу. А я вдома залишуся, щось голова трохи паморочиться. Господь мені пробачить. Зайди до баби Теклі, вона теж просила їй лозу посвятити. На обід, за нашою традицією, вареничками з картоплею і сметанкою поласуємо.

Молодий чоловік загадав, якщо сьогодні на очі трапиться особлива молодиця, він підійде до неї і обов’язково познайомиться. Має бути якийсь знак, який він напевно зрозуміє.

Щойно отець закінчив відправу, люди вишикувалися біля церкви в два ряди. Тимур вітався зі знайомими парафіянами. Встав з лівого боку і просто завмер. Біля нього стояла приємна жінка. Не міг відвести погляду від неї. Її вуста, їх форма були такими, наче справжні вербові котики – великими і пухкими. Молодиця раз по раз оглядалась на нього, а тоді не стерпіла:

• Слухайте, шановний, може досить на мене витріщатися. Ми ж не знайомі.
• Вибачте, – щиро перепрошував її зніяковілий Тимур, – просто ви мені дуже сподобались.

А сам подумав: «Вуста – це і є той самий знак».

Згодом до спантеличеного юнака підійшла Марія – старша сестриця і добра коліжанка його мами.

• Тимурчику, то Ольга. Вона завжди на третю Службу Божу приходить. А ти, зазвичай, на першу. Тому ви і не пересікались ніколи. Хороша вона, не втрачай свій шанс, – підморгнула весела тітка. – Мамі Вікторії вітання від мене передай.

Опісля цілісінький тиждень з голови ніяк не виходила ця миловидна жінка. Наступної неділі Тимур знову побачив її. І вирішив будь-що підійти до неї.

• Я Тимур і знаю, що вас Ольгою звуть.
• Правильно. А ви екстрасенс?
• Та ні, – засміявся він, – пані Марія сказала.

З того часу вони почали зустрітися.

• Чоловікам не довіряю, – якось поділилась пережитим Ольга. – Була в стосунках з одним художником. Кохала його до безтями, в рот йому заглядала. Він називав мене музою. Картину з мене навіть намалював. Я не помічала, що є зручною для нього. Їсти зварити, прибрати. Це вже потім рожеві окуляри спали. Нічні тусовки почали мене дратувати. Я люблю домашній затишок, а не гамір. До нас часто приходили художники, музиканти, актори. Ви не повірите, усі вони надихались алкоголем і розпустою. Едуард казав, що це нормально, коли творча особистість, особливо чоловік, має кілька коханок. Я плакала, протестувала, не хотіла вірити очевидним речам.

Та коли одного разу все ж на власні очі побачила зраду, так гидко стало. Не змогла жити в бруді. Потім він довго щось недоладне пояснював, переконував, що це норма. Навіть погрожував. Казав, що я ніхто, а він – талант і я, нездара, ще пошкодую, що подала на розлучення. Він навіть вдарив мене по обличчю, коли збирала речі, щоб вступитися від цього покидька. Тому й зареклась, більше ніяких оригінальних митців біля мене не буде.

• Досить про сумне, – взяв її за руку Тимур. – Ми вже два місяці зустрічаємось. Тому час перейти на «ти».
• Згода, – усміхнулась Ольга. – Краще йдемо в моє улюблене кафе. Там надзвичайно смачні бізе, а я їх просто обожнюю.

Тимур виявився галантним кавалером. Йому були притаманні справжні чоловічі риси характеру, які завжди захоплювали Ольгу. У них швидко розвивались відносини. Обоє пірнули в океан кохання і стали взірцевою парою. Буквально через пів року побралися.

А мама Тимура, пані Вікторія, коли гуляє парком з онуком, усім розповідає ще й наголошує, що віщі сни, якщо в них вірити, таки існують і вони справджуються.

Оксана ВОЛОШИНА