Зв’язкова, розвідниця та медик УПА: на 99-му році життя відійшла у засвіти легендарна мешканка Тернопільщини

1 січня на 99 році життя відійшла у засвіти жителька Збаража, людина-легенда, членкиня ОУН, зв’язкова, розвідниця та медик УПА (псевдо «Лілея», «Конвалія»), кавалерка ордена княгині Ольги lll ступеня Ганна Лінько – Ковальчук.

Все її життя -це суцільна боротьба за волю України. Життєве кредо – «Здобудеш Українську Державу або згинеш в боротьбі за Неї», пишуть Тернополяни.

До слова, Ганна Ковальчук-Лінько народилася 2 березня 1924 року в селі Терпилівка Підволочиського району. Початкову школу закінчила в рідному селі. З 4 до 7 класу навчалася у Новому Селі. ж пані Ганна – жителька Збаража.

У 1942 році, коли Ганна Ковальчук-Лінько вступила до Збаразької дворічної торговельної школи, прийшли німці. Утім, одного дня вони, студенти, познайомилися з жінкою похилого віку, яка закликала їх до боротьби за Незалежність України.

“Ми, всі як один, з великою вірою і натхненням прийняли цей гарячий виклик, – розповідала пані Ганна. – Так уся молодь вступала в ОУН. Щоб нас не переслідували, під час навчання в торговельній школі в Збаражі, ми вечорами збиралися групками, читали історію України, приймали присягу «Здобудеш Українську Державу або загинеш у боротьбі за неї.

Коли ж у 1944 році прийшли рускі, то наша торговельна школа розпалася: одні йшли на фронт, другі – в УПА, треті втікали за кордон, у мене ж любов до України була з дитинства, тому я стала зв’язковою УПА під псевдо «Лілея», «Конвалія». Тяжко було. Бої були. Не раз доводилося ховати тіла хлопців. А одного разу хтось дав наводку на церкву в селі, де переховувалися наші бійці. Церкву обступили. Вимагали здатися. Але ніхто не здався. Двох хлопців застрілили, а чотирьох спалили в церкві… Я ж була зв’язковою до 1947 року”.

Під час тих подій пані Ганна потрапила до в’язниці на Лонського, де зазнала катувань. Згодом її відправили у Магадан.

” Магадан – пересильний пункт, сюди приїжджали купці і відбирали людей, як рабів на ринку. Я потрапила в бригаду із 150 жінками. Привезли нас за 23 кілометри від Магадану. Привели до лісу, розділили по дві, дали пилку і дві сокири, виділили ділянку, встановили норму – 10 кубів дерева. В парі зі мною була литовка. Тримаємо сокиру з пилкою і плачемо…

Ми в житті не працювали такими знаряддями. Поплакали і пішли до сусідніх дівчат вчитись. Сніг відкидали, а він на ріст людини, валили дерево, зрубували сучки, різали по два метри, складали на купу, а ввечері повірка, хто скільки зробив, норми не виконував ніхто. А в бараках чекала вечеря: 300 грамів хліба, миска баланди і відбій…”

У Магадані пані Ганна познайомилася зі своїм чоловіком Трохимом Лінько – побратим «Граб» з відділу УПА – Північ Клима Савури, який був засуджений 1947-го. У 1955 році вони повернулися додому, після чого одружилися.

Пані Ганна зі своїм чоловіком Трохимом прожила довге життя разом. У 1991 році вони вступили до новоутвореної ОУН – УПА. Часто зустрічалися з друзями, як в молоді роки: співали, веселилися, плакали…