«ЯК МАТІНКА БОЖА ДОПОМОЖЕ ПЕРЕЇХАТИ КОРДОН – ЗБУДУЄМО СВЯТИНЮ»

Садки… Мальовниче село на Заліщанщині, омите річкою  Джурин, з прадавніми звичаями та  історією  і людьми, що як зіницю ока зберігають її.
Сім’я Володимира та Галини Дорожинських після багатьох років заробітчанства повернулась до рідних околиць, щоб виконати  довгоомріяну настанову –  спорудити каплицю  Божої Матері,  опікунки села та їх родини.
У 2003-му родина, виховуючи 2-х синів – Івана та Олега, вирушила до Франції, щоб заробити на хліб насущний і до хліба. Пані Галина розповідає: «Їхали ненадовго, заробити на будівництво хати. А як Матір Божа допоможе переїхати кордон – звести Їй на знак подяки капличку». В Парижі садківчанка працювала по 12 годин в єврейській сім’ї, доглядаючи 7-х дітей. Чоловік – на будівництві.  Французьку вивчали разом, про те й про рідну мову і землю  не забували.
Відбулось освячення каплиці 28 липня цього року, у день хрещення Русі Володимиром Великим. Для Володі і Галі ця пам’ятна мить знаменувала довгу передісторію повернення в Україну, відновлення родоначальної історії, благословення старшого сина Івана на щасливе подружнє життя і спогад про давні буремні часи…
А ті часи, як вода, минули, однак у пам’яті нащадків залишили неабиякий слід. Колись на подвір’я Івана Дорожинського, батька Володі, під конвоєм енкавеесників прийшла просити про допомогу зв’язкова УПА Катерина Грицик. «Тітонько, дайте пити. Бо мене мучить спрага», – під дулом гвинтівки  вимовила дівчина. Вона пройшла мученицький шлях – була живцем закопана у лісі. Відтоді родина Дорожинських вирішила відновити героїчні сторінки історії села, які не вписані в жодну книгу… У родині Володимира також були герої боротьби за незалежність України – Василь Дорожинський  (у 1967 році вивезений в Пермську область), стрий Микола, ОУНівець, його син Павло Дорожинський, редактор часопису «Самостійна Україна», активний громадсько-політичний діяч в Україні та за кордоном.
У 2008 році зусиллями  п. Володимира (на той час  голови сільської ради) й односельчан  відреставровано пам’ятний хрест борцям за волю України на могилі воїнів УПА та УСС.  В травні 2015-го родина звела каплицю Пресвятої Богородиці на місці залізного хреста, викуваного дідом Володимира,  Йосифом, у 1947-му. Хрест, що століття тому нагадував про волю від кріпацьких часів, був знесений комуністичною владою.
Для Володимира, знаного  музиканта на Тернопіллі й колишнього очільника села, а тепер – українця в діаспорі, спорудження духовних святинь є особливим прабатьківським покликом його  співучої душі,  прикладом для нащадків, відлунням вдячного покоління…

Надія САСАНЧИН