“Приїжджайте в село, а то сидите в тому місті в панельних хатах…”

Приїхав до села, а там – весна. Дощик полив траву і вона моментально замалювала чорну землю назелено. Пахне в повітрі тією справжньою весною, яка пахне. Почалися городи. Ой, як я то любою…

Та ви всі то любите – бо це не робота, а відпочинок: коли виїжджаєте на свої дачі, а там грядочки, садочки, гойдалочки, лавочки, вогники, п’яночки-попоїчки… А як то файно дивитися, як хтось працює! Як зігнулася жінка вдвоє в своїх лосинах, а ви сидите, любуєтеся, пиво хлепчете – красота!

Якщо розібратися – то ми всі родом з села… Ну, або є село, або дача в селі, або любите тишу, природу і шашлик… Ой те сільське господарство! Колись я заходив до хліва, брав з-під курки яйце, розбивав до одвірка і випивав. Недавно родичка з Києва зайшла до мого хліва і сказала: «О Госпаді, какая антісанітарія, ета уму нєпастєжіма!». Ну так, не вміють кури замітати і мити підлогу.

Молодь зараз не має поваги до землі. Колись про землю пісні співали. Пам’ятаєте? «Грудочку землі своєї до вуст прикладу». А зараз хтось землю цілує? Ну хіба що впав і аж тоді поцілував!

Козаки дуже любили займатися сільським господарством: захотіли апельсинів – пішли на турків. Захотіли винограду – пішли на Крим. Захотіли бабів – набрали апельсинів, винограду і пішли на бабів! Колись, як бабця видоїла корову – п’єш те молоко, а воно пахне коровою, а зараз п’єш те молоко, а воно пахне – молоком питним, ультрапастеризованим, з масовою часткою жиру 1,5%.

Колись землю обробляли кіньми, то в нас в сім’ї було двоє коней: я і мій брат.

Сільським господарством я почав займатися десь з двох років, коли мама брала мене на город і я працював опудалом! Та я так був схожий на опудало, що не кожне опудало так схоже на опудало, як я був на нього схожий.

Але по-справжньому я почав любити сільське господарство, коли тещу покусали бджоли і її ледве відкачали. Після того я відразу вирішив завести пасіку. Щоб ви собі знали – в мене в селі є заслужений тракторист України, то в нього вся морда побита – бо заслужив.

За розмірами господарства бувають різні. Є велике – то таке, як в наших депутатів – землі мільйони гектарів, а в кінці життя хватає метр на два. Є середнє – то таке, як в мого сусіда – трактор вічно на домкратах, він вічно на самогонці, жінка вічно на таблетках. І є маленьке – то, як в мого знайомого – в держави не просить, в пайову спілку не вступає, кредити не бере, все для себе – рідного, але все одно кожного року на жнива приїжджає поліція – скошує і спалює.

Якщо займетеся сільським господарством, то подумайте, що вам садити. Дуже добре садити цукровий буряк. По-перше, з нього можна вигнати добру самогонку, а по-друге, з нього можна вигнати дуже добру самогонку. Бур’яни дуже потрібні в сільському господарстві, бо з них роблять суміш прованських трав. З винограду можна зробити італійське вино – і «бон джорно!», можна французьке – і «о-ляля!», а можна закарпатське – і «до-побачєння!».

Ще можна зайнятися птахівництвом. Зі всіх його різновидів найважливіше є вирощування курей. То називається – куроводство чи курництво.

З тваринництвом також буває складно. Головна хвороба усіх тварин називається «А хто його знає?», «Ше вчора їло!» і «Я думав, свиня спить собі тиждень, а воно здохло».

Аграрії – то дуже мудрі люди. Мій сусід придумав, як можна доїти корову, не виходячи з хати! Він просто тримає корову в хаті. Я вже собі уявляю яке буде с-г в майбутньому. Лежиш, а їжа сама тобі в рот залітає. Сидиш – сама вилітає.

Нема нічого кращого за село і те сільське господарство! Ніякий ортопедичний матрац не замінить сон на сіні. Ніякий солярій не дасть такого загару, як коли сапаєш буряки. Ніякі креми не зрівняються з огірочками на морді. Так що, бережіть природу, приїжджайте в село, а то сидите в тому місті в панельних хатах! Їдьте і не думайте. І вам на користь, і людям в селі буде з кого поржати!

Володимир КОВЦУН (Владзьо)

(з книги «Читанка»)

с.Гнилички, Підволочищина