Чоловік зрозумів, як добрі вчинки домінують на світі

Тепер він змінився і багато чого переосмислив…

Зростав Давид з думкою, що лише сила характеру і м’язи допоможуть стати особистістю. У дворі діти його не те щоб поважали, боялися. Адже він міг не просто штовхнути когось, а навіть вдарити. Хлопці до нього тягнулись, до брутального авторитета.

Потім зустрів її – Емму, справжню красуню, яка пішла в модельний бізнес. Згодом було одруження, у них народився синочок. Пізніше почав забороняти дружині виходити на подіум. Мовляв, його коханій не гоже оголятися і крутити стегнами перед чужими, хтивими чоловіками. Емма не бажала слухатися Давида і робила все з точністю до навпаки.

• Зрозумій, – намагалася пояснити чоловікові дружина, – це моє життя, яке обрала свідомо. Я люблю дефіле. Бо то справжнє мистецтво – демонструвати одяг, аксесуари. Мені пропонують рекламувати косметику та нижню білизну. І нічого поганого в цьому немає. Завдяки моделінгу у мене з’явився стиль, я виробила правильну поставу і грацію.

Проте благовірний не бажав її чути. Вони часто сварилися. А потім Давид якось на неї руку підняв. Згодом побої стали все частішими. Емма, зрештою, не витримала і подала на розлучення. Повернулася до батьків.

Давид опісля, наче зовсім оскаженів. Сина викрадав, кричав, що лише він має право бути батьком.

• Ти справжня повія, тобі не можна виховувати Тимура, – наголошував.

Поліція, соціальні служби, кого він тільки не викликав, аби позбавити Емму материнських прав. Скільки здоров’я, нервів пішло, аби довести свою правоту і вкотре принизити колишню дружину. Але йому нічого не вдавалося. Численні судові справи він програвав. Тимурчик почав його боятися, він плакав, щойно бачивши знавіснілого татуся.

Потім Давид посварився з шефом. Працював він далекобійником.

• Та ви – повний бовдур, – якось заявив Давид начальнику. – Чому лише мені найважчі маршрути даєте? Я ж не кінь на вас за копійки гарувати.

Його й звільнили. На іншій роботі теж нічого не складалося. Одного разу навіть не знайшов спільної мови з найвірнішим другом Мироном. Та лише він розкрив йому очі болючою правдою. Давид, наче під холодний душ потрапив.

• Слухай, – казав йому спокійно Мирон, – ти охолонь, не кричи до мене. Схаменись, від тебе й так уже всі відвернулися. Твоя Емма була для тебе вірною дружиною, подарувала чудового сина. Але ти не оцінив не тільки її, усіх біля себе критикуєш, ображаєш. Задумайся, розійшовся з дружиною через надумані причини. Недавно зустрів її, засмучену, вона плакала, коли розповідала про те, як ти її бив. Який ти після того чоловік? Твій рідний син від тебе ніякого батьківського тепла не відчуває. Зриваєшся з півоберту на людей. Та хто ти такий, щоб себе так ницо поводити? Подорослішай нарешті. Перетворився на моральну потвору. Тепер і до мене черга дійшла. Скоро сам залишишся на білому світі. Прощавай і свій важкий характер міняй. Хамство і грубість тепер не в моді.
• Вибач, – стримав його за руку Давид. – Щось мене й справді переклинило. Останнім часом просто жахливо почуваюся. Не справляюся з негативними емоціями, вони мене просто руйнують. До душевного лікаря піду за допомогою.
• Гаразд, – усміхнувся колега. –  Ти ж знаєш, моя Галина – хороший приватний психолог. Тримай її візитку, рятуйся.

Давид помалу усвідомлював колишні помилки. І найперше, що зробив, поїхав до батьків, перепросив за все. Він кілька років тому перестав з ними спілкуватися. Чомусь соромився тата і мами – простих та зовсім незаможних людей.

Потім передзвонив до Емми. І за кілька місяців уже почав нормально й адекватно комунікувати з сином. Тимур – кровинка, обіймав його і любив. Домовився з Еммою, що влітку він обов’язково покаже синочку мальовничі Карпати. Між ними тепер немає жодних непорозумінь.

Виявляється, як усе просто влаштовано в цьому світі. Добре слово, щира усмішка працюють більше за кулак і кривду.

Якби мешканці землі зрозуміли, що означає бути ЛЮДИНОЮ, тоді жодна страшна війна не почалася б на нашій планеті. Адже любов і справді домінує над усім. Що ти в простір посилаєш, те й тобі повертається…

Оксана ВОЛОШИНА

Читайте також: Чоловік знайшов свою долю, купивши хлопчику хлібину.

Читайте також: Попри життєвий біль, хлопець залишився людиною.