Гарбузове
По городу йшов гарбуз,
Гордо ніс свій жовтий пуз.
Поглядом окинув грядки:
– Що тут? Все у нас в порядку?
Обізвався кавунисько,
Підкрутив своє вусисько:
– Вже зібрали мій врожай.
Та рясний, аж через край.
Кричать дині круглобокі:
– Ми смачним налиті соком.
Ми солодкі і медові,
Що аж тріснути готові.
Відгукнулись кабачки,
Свої вигнули бочки:
– Нас так рясно і багато.
Засміялися пихато:
– Нас зривали і зривали,
Ну а ми все виростали.
Огірочки заспівали.
– Нас вродило теж немало.
Нас у в банку, бочку клали,
Щоб на зиму вистачало.
З під листочців патисони
Свої витягли корони:
– Нас не всі чомусь садили,
Та ми також уродили.
І сказала гарбуз-диня,
Гарбузенка господиня:
– Дякуєм землі і небу,
Що вродили так, як треба.
І дбайливим хазяям,
Що допомагали нам.
Шкідники нас не згубили,
Бур’яни не задавили.
Щоб врожай чудовий мати,
Землю треба захищати.
Ворогів прогнати слід,
Бо загине цвіт і плід.
Лідія МИЩЕНКО
***
Ліс сьогодні ярмаркує.
Хто що має – тим торгує.
Білочка несе горішки
є грибочки білі, шишки.
Їжачок приніс листочки,
то під двері килимочки.
Зайчик тягне капустину,
Буде борщ на всю родину.
У ведмедя – меду жбан,
Він ще, друзі, той гурман.
У лисички, он із бочки,
виглядають огірочки.
А сіренький вовчик – братик
біжить жолуді збирати.
Може куплять кабани:
– Як без жолудів вони?
Позліталися сороки,
от буде з ними мороки!
І скрекочуть, і скрекочуть
все вони скупити хочуть.
І ворони, і граки
всі злетілись залюбки.
Ліс сьогодні ярмаркує.
Хто що має тим торгує.
Галина КУХАРИШИН