150 славних літ товариства «Просвіта»

Товариство “Просвіта”, 150-ті роковини якого відзначали урочисто свідомі українці всього світу 8 грудня 2018 року, є найдавнішою у вітчизняній історії організацією, яка об’єднує в своїх рядах борців за волю України, зазнала гонінь, переслідування і заборон, вижила, відродилася й успішно працює.
Тернопільське районне відділення ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка підготувало і провело урочисті заходи, які розпочалися виконанням Гімну України, молитви «Отче наш» та вшануванням пам’яті усіх, хто загинув за волю України, хто боровся за незалежність і не дожив до наших днів, за Героїв Небесної Сотні, українських воїнів, які загинули за свободу України на сході у війні проти російських окупантів.
З історичними передумовами виникнення товариства “Просвіта”, основними етапами його становлення та розвитку і нинішніми завданнями присутніх ознайомив голова Тернопільського РВ ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, делегат Х-го з’їзду “Просвіти” Казимир Ярема.
Завданнями товариства було здійснювати освіту селян, боротися за мову, культуру. А найголовніша перспективна мета “Просвіти” була — створення на етнічних українських землях від Сяну до Дону, де споконвіків проживали українці, могутньої самостійної соборної держави.
Уже в перші роки члени товариства «Просвіта» організовували читальні, почали видавати «Письмо з «Просвіти», а з 1880 р. під редакцією Володимира Барвінського — газету «Діло», а також популярні книжечки для народу і готувати підручники для єдиної української гімназії. Редактором цих видань був письменник Юрій Федькович.
Товариство «Просвіта» поширилось спочатку в Західній Україні, а пізніше — по всіх етнічних землях українців: на Поволжі, Кубані, Зеленому Клині, в українській діаспорі — США, Канаді, Бразилії, Аргентині.
На Тернопільщині у 1870 р. була створена одна з перших філій товариства “Просвіта” у селі Денисів Козівського району отцем Йосипом Вітошинським та директором школи Іваном Блажкевичем. 29 червня 1876 р. створена філія товариства “Просвіта” у Тернополі. Першим головою було обрано Володимира Лучаківського, а секретарем — Олександра Барвінського.
На теренах Тернопільського району однією із перших була утворена філія товариства “Просвіта” у 1884 р. в селі Біла на чолі з громадським діячем, батьком славнозвісної співачки Соломії Крушельницької, отцем Авмросієм Крушельницьким.
Організаторами і активістами “Просвіти” були священики, учителі, творчі люди, свідомі селяни, ремісники, студенти, чиновники. Вони були організаторами і безпосередніми виконавцями усіх заходів, які проводила “Просвіта”: збирали внески і пожертвування на будівництво народних домів, хат-читалень, організацію бібліотек, хорів, оркестрів, створювали драматичні гуртки, спортивні товариства, господарські кооперативи, спілки. При “Просвіті” діяли і товариства тверезості.
Окупанти всіх мастей нищили “Просвіту”. Російська царська влада у 1914 р. по-варварськи руйнувала просвітянські читальні, спалювала бібліотеки, ламала музичні інструменти, громила кооперативи, спілки, садила в тюрми і вивозила в Сибір на каторгу активних просвітян, греко-католицьких священиків. У той час царська влада арештувала і вивезла в Сибір на заслання великого просвітянина, Станіславського єпископа УГКЦ Андрія Шептицького, якому вдалося повернутися в Галичину у 1917 р., стати митрополитом й очолювати УГКЦ до 1944 р. «Просвіта» виховала  покоління українських патріотів, які боролися із зброєю в руках у складі Січових стрільців, УГА, УНР,  стали членами ОУН. Після встановлення радянської влади в СРСР «Просвіта» була знищена і заборонена.
Польська окупаційна влада також ворожо ставилися до діяльності «Просвіти», вела політику насильницького ополячення українців, в школах, де більшість дітей були українці, всі предмети викладали польською мовою.
Польська влада спалила сотні українських православних храмів, насильно примушувала українських православних селян до переходу на римо-католицьку віру. Було заарештовано голову товариства «Просвіта» І. Кивалюка. Його тримали в таборі інтернованих українців, де він і помер 22 березня 1922 року.
У відповідь на ці жорстокі заходи, ОУН, яка була створена під проводом Євгена Коновальця у 1929 р. і одним із провідників якої був Степан Бандера, провела низку радикальних акцій проти польської влади. Тоді польський уряд провів масові арешти, а у вересні–жовтні 1930 р. за наказом тодішнього прем’єра польського уряду Юзефа Пілсудського було проведено пацифікацію (акцію втихомирення українців). Загони польського війська і поліції нападали на українські села, громили будинки “Просвіти”. У той час польські поліцаї вбили голову “Просвіти” в селі Богатківці Теребовлянського району священика Євгена Мандзія. Українську патріотку, відому письменницю із села Денисів Козівського району, багаторічну голову “Просвіти” Іванну Блажкевич польські шовіністи били прилюдно палицями, поламали пальці рук, через що вона стала інвалідом, а потім отруїли її двох маленьких донечок. Такі ж жорстокі акції проти українців польські окупанти проводили майже в кожному селі Галичини, а також на Закерзонні: Лемківщині, Підляшші, Надсянні і Холмщині.
Ось чому все більше українців Західної України під проводом ОУН готувались до збройного повстання проти польських окупантів. Але початок Другої світової війни 1 вересня 1939 р. перекреслив їх плани.
А московсько-більшовицька влада у 1939 і 1944 роках  повністю знищила “Просвіту”, заборонила її діяльність  на Західній Україні. Десятки тисяч просвітян було заарештовано, відправлено в тюрми і концтабори. енкаведистами були заарештовані і знищені активні діячі просвіти на Кременеччині Семен Жук та Борис Козубський, голова Збаразької філії Тарас Білинський, голови первинного осередку села Прошова Тернопільського району Пантелеймон Баланський і Павло Гарник. А в 1944 р. були заарештовані просвітяни із села Йосипівка Богдан Ярема, із села Буцнів — Дмитро Василинський та Ємілія Ворожбит, які загинули в концтаборах Сибіру, як і багато інших.
Були заарештовані і відправлені на каторгу греко-католицькі священики із села Острів — Василь Глуховецький, села Настасів — Чапіль, Великої Березовиці — Куролаз та інші. «Просвіта» в Україні була заборонена майже півстоліття, діяла тільки в українській діаспорі, але завдяки їй збереглась українська нація, українська мова, культура, звичаї. Відродження “Просвіти” відбулося у 1989–1991 роках. 22 листопада 1988 року в актовому залі Тернопільського педінституту відбулася установча конференція, на якій було утворене обласне Товариство української мови ім. Тараса Шевченка. Його головою обрали професора Романа Гром’яка. 11–12 лютого1989 р. було утворене Всеукраїнське об’єднання товариства української мови ім. Т. Шевченка на чолі з Д. Павличком. А 12 жовтня 1991 р. воно реорганізоване у Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. Його головою був обраний Павло Мовчан.
Тернопільське обласне ВУТ «Просвіта» імені Т. Шевченка очолювали Роман Гром’як, Ольга Куца, Олег Герман, Петро Ковч, Богдан Головин, Петро Шимків, Святослав Абрам’юк. Найбільш активно діяли просвітяни області в час головування Б. Головина. Він сприяв створенню місцевих осередків, активно працювали на просвітянській ниві всі районні відділення Тернопільщини, а за кількістю членів обласне об’єднання займало перше місце в Україні.
За роки незалежності України силами просвітян і громадськості в Тернопільському районі у 1990 році в селі Острів було перейменовано вул. Леніна на вулицю імені поета-патріота Василя Ярмуша, встановлено пам’ятники: у селі Козівка — Степанові Бандері, у смт В. Березовиця — Тарасові Шевченку, у селі Кип’ячка — Кирилові Студинському, в селі Настасів — пам’ятник на честь Незалежності України, у селі Великий Глибочок створено музейний комплекс і встановлено пам’ятник Ярославу Стецьку, в селі Острів створено кімнату-музей Василя Ярмуша, у селі Шляхтинці встановлено пам’ятник Олександру Барвінському, у селі Смиківці – погруддя Тарасові Шевченку, у селі Біла — пам’ятний хрест жертвам голодоморів. У селі Настасів реставровано пам’ятник Тарасові Шевченку за кошти агрофірми “Агропродсервіс”, який встановив у 1969 р. без дозволу влади поет-патріот Ярослав Павуляк, за що був переслідуваний радянською владою.
На урочинах у Тернопільському районі присутні прослухали виступ юних просвітян із села Великий Глибочок, членів театрального гуртка при БТШ під керівництвом Василя Івасечка, та юних просвітян із села Острів Святослава та Назара Кожушків, Любомира Яреми, які виконали стрілецьку пісню «Там на горі, на Маківці…».
Хвилювання та патріотичні почуття викликав у присутніх зміст вірша Богдана Лепкого «Дух Мазепи в нас живе!», прочитаного просвітянином, головою товариства ім. Б. Лепкого Богданом Кусенем і вірша Богдана Лепкого «Україна є!», прочитаного Казимиром Яремою.
Присутніх привітали зі святом голова Тернопільського міського ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка Дарія Чубата і голова Тернопільського об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка Святослав Абрам’юк.
Казимир ЯРЕМА,
голова Тернопільського районного відділення ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, член Національної спілки журналістів України