100 років… А нічого не змінюється

Претендентами на посаду очільника країни ЦВК зареєструвала рекордну кількість – 44 кандидати!
До цього рекордним був 2004 рік, коли за президентське крісло змагалися 26 осіб. А ще у нас діють понад 350 політичних партій. І всі прагнуть рятувати державу, боротися з олігархами, корупцією, допомагати бідним… Та й знають як це зробити, однак при одній умові – допустити їх до влади.
І от з такою кількістю «рятувальників» суспільний розвиток наче рухається по колу: рух є, а нічого важливого не відбувається, ніхто не змінюється. Нинішня політична ситуація в Україні подібна до тої, яка була сто років тому. Про це свідчить вірш українського письменника, поета Олександра Олеся, написаного у 1921 році.

Скільки політиків різних пород!
Скільки політиків! Бідний народ.
Кожний отаман або кандидат!
Чуха потилицю добрий наш сват…
Ось де недоленька, ось де біда,
Преться в політики миша руда!
Тільки «аз-буки» хто-небудь утне,
Духом Жореса від його вже тхне!
Каже: «Спасу, доведу тільки я…»
Глянеш — нікчемне, дурне, як теля.
А на Вкраїні гарячі часи,
Треба і сили, і рук до коси,
Треба в’язати убогі снопи.
Треба орати гулящі степи…
Місто порожнє. Умерло життя.
Всюди на вулицях повно сміття.
От би вагонів хоч п’ять із біди
Наших «лойд-джорджів» послати туди.
Кожному дати мітлу чи косу…
Ти ж говорив: Україну спасу…
Маєш нагоду… мети і коси,
Край свій мітлою й косою спаси.