За перемогу треба боротися!

Волонтерська група з Тернопільщини, яку очолив голова обласної Спілки ветеранів Афганістану Сергій Лісовий, у складі волонтерів Ігоря Гнатка, Івана Блаженка та Уляни Білик, 15-16 січня відвідали військові підрозділи в населених пунктах Луганське, Мар’їнка, Курахове та Гірняк на Донеччині, доправивши українським воїнам на передову необхідну допомогу.
Майже місяць ветерани-афганці Тернопільщини спільно з іншими волонтерами збирали потрібні для фронту речі: три тонни продуктових наборів (крупи, макарони, борошно, цукор, сало, тушонки, олія, ковбаси, 20 відер вареників зі шкварками, мед, печиво, чай, кава, вода та інше), дві бензопили, цвяхи, сокири-колуни, електроди, набори ключів для ремонту техніки, намети, утеплювачі для бліндажів, маскувальні сітки (зима-літо), 300 металевих кованих скоб для кріплення дерев’яних брусів, теплий одяг, засоби особистої гігієни і, звичайно, дитячі малюнки-вітання для воїнів, які зігріватимуть серця і душі наших захисників.
Правління Тернопільської обласної організації УСВА щиро дякує за надану допомогу ветеранам-афганцям Петру Канаку, Василю Свічару, Ігорю Присяжному, Степану Горішному, Олександру Міщію, Богдану Градишину, Василю Топоринському, Андрію Макоїду, Василю Зелінському, заступнику голови Заліщицької районної Спілки ветеранів Афганістану Ярославу Гринишину, голові обласної організації «Волонтери Тернопільщини» Михайлу Гушоватому, директору фабрики ковальства «ВІГО» Івану Блаженку, волонтерці Уляні Білик, керівнику благодійного фонду «Пам’ять і любов» Андрію Савчуку, тернопільській громадській спільноті волонтерів «Бункер С», жителям громад Заліщиків, Зборова та всім небайдужим людям, хто долучився до збору цієї вкрай необхідної допомоги для наших захисників.
Голова Тернопільської обласної Спілки ветеранів Афганістану Сергій Лісовий зазначив, що допомогти українським військовим на фронті сьогодні є святим обов’язком кожного українця-патріота, бо реально не всі знають, як зараз важко в холодних зимових окопах і бліндажах. Часто не вистачає елементарного – гарячого харчування, помитися чи підзарядити телефон або поповнити рахунок, щоб подзвонити рідним. Сьогодні багато українців роблять проблему з того, що через локдаун закриті ресторани, кафе і нема де розслабитись… На фронті ж думають про зовсім інше… Тому не забуваймо, що мир і спокій усім нам забезпечують ті прості хлопці в холодних окопах. І вони не нарікають, не вишукують можливості розслаблятися, а головне – не байдужіють до держави Україна, яка потребує захисту. Не будьмо байдужими і ми, бо ця холодна байдужість вб’є їх скоріше, ніж прямий постріл ворога.
І будьмо вдячними цим хлопцям і дівчатам, допомагаймо їм, підтримуймо волонтерський рух. Перемога обов’язково буде за нами, але за неї треба боротися як на передовій, так і в тилу!
І, до речі, вже готуємося до наступної волонтерської місії – на Луганщину…
Василь КОГУТ