07.02.2023 04:17

Повідомити про новину

Поширити:

Йому лише 28, а він уже підполковник з надзвичайно відповідальною місією. Володимир — молодий, активний, справедливий, щиро вболіває за справу.

В командуванні бригади його вважають одним із найталановитіших офіцерів. Про вправність і бойовий гарт молодого офіцера, пише “20 хвилин”.

Війна — без прикриття 

Війна для Золотого почалася у 2014-му. Тоді він був курсантом — навчався на  3 курсі Національної академії сухопутних військ. Його випуск у 16-му був дочасним.

Тоді його залучали для навчання мобілізованих.  Готував четверту, п’яту, шосту хвилі мобілізації для ООС. Воював і сам. Відслужив три повних ротації у складі механізованої бригади.

До повномасштабного вторгнення противник не застосовував масованих ракетних та артилерійських ударів, штурмової авіації, — порівнює періоди російсько-української війни співрозмовник, — ворог вів гібридні бойові дії, прикривався народним ополченням, ми ж розуміємо, що за всім цим стояли кадрові військові, брали участь у веденні бойових дій.

Тепер у нас, за словами Володимира, війна без прикриття. Вважає її найпотужнішою після Другої світової. Такої кількості авіації та артилерії московити не застосовували навіть в Афганістані.

Розвідують і вивчають 

У бригаді Данила Апостола Володимир служить із 19-го року. Тут відразу в ньому розгледіли цінний талант військового професіонала та призначали на ключові посади: начальника розвідки бригади, начальника оперативного відділення. Дивізіоном керує чотири місяці.

Зараз головні завдання його розвідувального підрозділу  — виявлення противника та коригування стрільби в ході нанесення вогневого ураження. Проводять аналіз з усіх засобів розвідки. Щоб спрогнозувати подальші дії окупантів, навіть визначають походження особового складу і національність — приміром, кадирівці там чи буряти. Їх з перехоплень радіообміну видає мова. Особливості характеру мокшанських народностей, віросповідання допомагають визначати їх рівень агресивності, наміри, характер дій, спроможності.  Обробка розвідувальних даних, вивчення матеріалів про противника — це звичний і безперервний робочий процес, каже Володимир.

 Наша розвідка ретельно вивчає соціально-демографічну обстановку,  вивчається кожен тактичний епізод, розбирається на складові, проводиться глибокий аналіз, — по-військовому пояснює Золотий. — Треба розуміти де противник, його пункти управління, розташування батарей. Далі, за результатами аналізу, а це — дані з усіх видів і засобів розвідки, різних сфер, складається відповідна картинка, за якою можна спрогнозувати майбутні дії.

По сто ворожих об’єктів щодня

Усю розвідувальну інформацію передають у штаб, а звідти командир бригади визначає, по чому буде нанесене вогневе ураження. Вогневі підрозділи подавлюють, знищують або забороняють дію артилерії.

Найважливіше завдання — виявляти цілі, коригувати вогонь та знищувати противника,  — додає офіцер, — хороший противник — це мертвий противник.

Скільки ж цілей виявляють, цікавимося. Такої статистики не ведуть, та за день, приміром, можуть виявити до ста ворожих об’єктів і це не є складно, адже працює цілий колектив.

З таким професійним підходом наша розвідка про ворога, мабуть, знає все, припускаємо.

Всього неможливо бачити, — спростовує співрозмовник, і тут же додає, що  успішне ведення бойових дій змушує противника повернути в стрій старі зразки техніки. Московити вилучають техніку національної економіки, не призначену для війни, і екіпурування, за словами Володимира, у них старе. Утім, навіть те радянське барахло стріляє і частково виконує свої завдання, на жаль. І іноді це призводить до непоправного — втрат з боку ЗСУ.

У нашій армії життя людини — найцінніше, а росія своїх солдат не рахує, — констатує Золотий. — Ми виграємо в якісному підході. Важливо відчувати, що з кожною виявленою ціллю — наближаємо перемогу.

Дали “по зубах” у перші дні 

Однією із найуспішніших робіт Золотий вважає виконання завдань під час оборони столиці — бої за Київ і за Макарів. Пригадує, що було дуже багато противника — колони стояли від білоруського кордону майже до київської траси. І приємно вражений відмінно виконаним обов’язком своєї команди: маючи тоді десятикратну перевагу, противник був вимушений перейти від наступу до оборони.

Ми вели контрбатарейну боротьбу і нанесли противнику дуже багато втрат, він був змушений змінити свою тактику — розповідає підполковник. — Це було велике піднесення для підрозділу бригади.

Наші артилеристи тоді прикривали 95-ту бригаду на трасі Київ-Чоп і відбили наступ на Макарів. Місто було звільнене.

Саме тоді, після кількаденного відчуття тривожності, прийшла впевненість — після перших перемог — на 4-5 день війни.

Тепер ворог відчутно збавив оберти.  Уже не ведуть себе так нагло і розкуто.

Раніше противник  проводив штурмові дії, та тепер відмовився від своїх планів, — ділиться офіцер, — зараз він в глухій обороні. Розуміє, що за ними здійснюється постійний  вогневий контроль. Тактика проста: 5-6 вистрілів з однієї позиції і здійснюють позиційний маневр, а раніше вистрілювали велику кількість боєприпасів.

І найважливіше, відзначив наш співрозмовник, що цей злам відбувся завдяки самовідданості і рішучості українських солдат, тих, які зустріли колони окупантів першими.

Жити життям підрозділу

Усе, чого досягають офіцери, — завдяки солдатам, вважає Золотий. Все взаємопов’язано, каже.

Не завдяки мені чи командиру, а саме завдяки злагодженій роботі підлеглих особового складу нам вдається виконувати поставлені цілі і йти вперед, — веде далі офіцер. — Було, що довелося  відходити під тиском противника, тоді кожен в душі відчував гіркоту і біль, а бувало, що всі розуміли: треба бити до кінця і ніхто не задумувався, що буде завтра.

На запитання про те, як вдається молодому офіцеру досягати такого рівня згуртованості, відповідає, що треба жити життям підрозділу.

В моєму колективі — люди різного віку, та більшість — старші за мене. Шукаю підхід. Велику роль грає розуміння, вміння комунікувати з кожним, — і, задумавшись, додає: командиром треба бути завжди, та в окремі моменти — другом, братом, а у кризових ситуаціях “вмикати” холодний розум.

Його ж, нашого героя, охарактеризував нам сам командир Тернопільської артбригади.

Наполегливий в роботі, вимогливий до себе, справедливий до підлеглих, ненавидить все, що пов’язане з руснею, — коротко і ствердно підсумував полковник.


Авторка: Оксана Чмиленко

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.