04.12.2022 00:10

Повідомити про новину

Поширити:

Страсний тиждень сповнений болю. Який Божий промисел у цій війні? Ми маємо стати кращими, усвідомленішими, ми маємо цінувати те, що не вимірюється грішми? Невже для того не було менш жертовного шляху і способу?.. Чому мають йти зі світу мужні, найкращі чоловіки, чому мають гинути або ж невимовно страждати наші дівчата, жінки, безневинні діти? Як примиритися з цими непомірними втратами і прийняти серцем Великодень?

Буде Чистий четвер, Великодня п’ятниця, у суботу посвятимо паски. У Великодній проповіді священнослужителі доберуть слова, щоб підтримати нашу віру і не допускати жодного сумніву у світобудові Творця. Ретельно, по крихті визбируватимуть сум’яття й бентегу. Буде молитва за наших воїнів, за мир, який настане лише після перемоги.

Зараз тривожно… Агресор наступає на схід, акумулювавши усі свої сили. Президент каже: боротимемося за свої території до кінця. Треба важкої техніки – багато, якомога більше, бо все інше у нас є. США безвідмовно постачають озброєння, але… За словами військових експертів, тамтешні запаси теж вичерпні – американці не можуть ставити під загрозу свою обороноздатність. Вони припускали, що агресор швидко поглине Україну, буде партизанщина, якій і допомагатимуть зброєю. Але українці здійняли такий вихор опору, що світ очманів – від нашої мужності і краси. Не допомагати Україні – неприпустимо для цивілізованих країн. Є, звісно, відверті недруги, як от Сербія, чи нібито «нейтральні», як Грузія чи Молдова – остання на прохання України про зброю відмовила, мовляв, є більш оснащені країни. Приємно, що Італія, яка, хоч довше за інших вагалася, уже надсилає нам військову техніку.

Пишу ці рядки – і знову повітряна тривога. Куди летить смертоносна ціль, і чи буде збита?.. Воістину: завтрашній день нікому не обіцяний. Уже й немає ненависті до агресора, а лише презирство, огида, бо то нелюди, яких треба просто знищувати. Двадцять дві тисячі вбитих маріупольців, кожен п’ятий житель Бучі загинув… росіяни уже увійшли в історію як найогидніші злочинці. Тож не дивно, що у США вивчають усі доступні інструменти, щоб оголосити росію державою, яка підтримує тероризм. Досі такими державами було визнано Північну Корею, Іран, Кубу та Сирію. Вважається, що це – одна з найпотужніших санкцій в арсеналі США.

Українці зараз багато моляться – вдома, у храмах, у соціальних мережах просять молитви за наших воїнів, які воюють на сході, бо там запеклі бої. Агресор ще до Великодня має намір захопити Донбас. Пекельні дні, пекельні ночі…

Під загрозою південь. В окупованій Херсонщині росіяни хочуть провести референдум – для створення ХНР. Звісно, під дулами автоматів. Серед людей, які переживають гуманітарну катастрофу.

Є на Херсонщині містечко Берислав, неподалік Нової Каховки. Там мешкає моя давня знайома. Місто було окуповане з перших днів. Зв’язку не було, і ось лише кілька днів тому я отримала звістку від знайомої. Передам дослівно ті фрагменти, які показують, як живеться південцям в окупації:

«Я вам писала раньше,  но постоянные сбои были, мобильный инет на пару секунд подключается и сразу отваливался, и ничего не отправилось. Проводной инет у нас разбомбили еще в начале войны. Вот буквально около недели назад мобильный инет стал немного лучше работать.

Мы полностью в оккупации. Ничего не работает. Все вокруг в технике русских, везде блокпосты. Фермеров наших оббирают, и людей на окраине мародерили. В городе почти начался голод из-за гуманитарной катастрофы. Сейчас цыгане нашли лазейки и привозят немного продуктов в город. На днях их обстреляли…  Цены на продукты в 4 раза выше обычного.

Утром в округе бомбили, весь дом трясся.

В городе ничего не работает. Почты, магазины, аптеки –  все пустое и закрытое. Мы все ждем, когда нас освободят… Сил уже нет. Нам нечем защититься…

Сейчас, после затопления «москвы», русские очень злые. У нас тут странное происходит. Говорят, что они сами свои позиции обстреливают, чтобы создать видимость, что наши бомбят по мирным.

Люди напуганы. А еще – понавезли сюда малолеток воевать, 15-17 лет… Ничего святого нет.

А мы тут учимся правильно розмовляти українською. Мы понимаем очень хорошо, но вот именно красиво и грамотно говорить не очень получается. Тут суржик некрасивый».

Тримайтеся, бериславці. Ваш суржик прекрасний. Шана ромам, які не дали місту скотитися у голод.

В ніч на вівторок агресор нещадно обстрілював ракетами Миколаїв, Дніпропетровщину. Маріупольці – то окремий біль… Десь тисяча мешканців містяться у бомбосховищах на заводі «Азовсталь», який утримують наші нескорені «азовці». І ось на голови мирних людей нелюд скинув потужні авівабомби.

День перед тим майор Сергій Волина, який зараз героїчно боронить Маріуполь, звернувся до Папи Римського:

«Ви мабуть бачили багато у своєму житті. Але впевнений, що ніколи не бачили те, що зараз відбувається у Маріуполі. Бо саме так виглядає пекло на Землі. Я звертаюся до вас по допомогу, бо настав час, коли не молитвами єдиними. Допоможіть врятувати їх. Після бомбардування драмтеатру, пологового будинку вже ні в нікого не лишилося віри російським окупантам. Дайте світу правду, евакуйте людей та врятуйте їхнє життя від рук сатани, який хоче спалити все живе!»

Боже, дай сили українцям вистояти і здолати звіра.

Ольга КУШНЕРИК