gazpostach

Тривожні дзвони Почаївського монастиря



23 липня цього року минуло 345 років, як відгриміли постріли під час героїчної оборони Почаївського монастиря.

Ця подія майже не залишила по собі згадок у військових хроніках, проте набула неабиякого значення в історії святині. Історики і досі сперечаються про те, як саме вдалося здобути перемогу.

Та в пам’яті народній живе легенда про Почаївське диво, яка по-своєму пояснює всім наступним поколінням цей героїчний епізод в історії нашого краю.

Офіційна версія даної події така. Влітку 1675 р. під час так званої Збаразької війни зіткнулися територіальні інтереси Туреччини та Речі Посполитої. 20 липня цього ж року до Почаєва підійшов один з авангардних загонів турецько-татарського війська. Його намагання взяти штурмом монастирські укріплення за два дні не закінчилися успіхом. На третій день облоги надійшла зовнішня допомога у вигляді регулярного польського війська, а турки і татари змушені були безславно відступити від монастирських стін.

Та згідно з легендою, на вранішній зорі, коли, здається сили захисників були майже вичерпані і нещадний ворог ось-ось мав зламати спротив оборонців, над монастирем з’явилася Богородиця в блискучому сяйві, оточена ангелами з оголеними мечами, а поруч Матері Божої стояв преподобний Іов. Ворожі стріли, послані на це небесне видіння, повертались, як бумеранг, убиваючи того, хто їх випускав. У цю ж мить на допомогу обложеним прийшов архангел Михаїл разом зі своїм ангельським військом, яке і перемогло османів. У ворожому таборі зчинився переполох. Перелякані турки і татари панічно відступили.

Згодом незвичайна легенда про чудесне спасіння Почаївського монастиря набула такого великого поширення серед народу, що на цю тему складалися перекази й народжувалися народні пісні та думи.

Одна з таких пісень «Зійшла зоря вечоровая» увійшла до золотого фонду української історичної пісні після того, як була покладена на музику відомим українським композитором Миколою Леонтовичем. Ось як описується в ній ця дивовижна подія:

Ой зійшла зоря вечоровая,

Над Почаєвом стала.

Виступало турецькеє військо,

Як та чорная хмара.

Турки з татарами брами облягали

Монастир звоювати.

Мати Божая Почаївська

Буде нас рятувати.

Отець Желізо з келії вийшов

Та слізьми умліває…

«Ой, рятуй, рятуй, Божая Мати!»

На хрест вона стала,

Кулі вертала, турків вбивала,

Монастир врятувала.

У фондах ТОКМ зберігається цікавий експонат – гравюра «Чудесное избавление Почаевской обители отъ нашествия турок въ 1675 году, во время Збаражской войны» (кінець ХІХ ст. – поч. ХХ ст.), виконана в техніці хромолітографії. Вона відображає переломний момент в обороні Почаївського монастиря, коли в небі з’явилася Матір Божа з небесним воїнством, яке наводить страх на ворогів-мусульман і вони в паніці відступають.

Відомий український гравер Никодим Зубрицький виготовив мідьорит «Облога Почаївського монастиря 1675 р.» На сьогодні ця гравюра залишається єдиним автентичним зображенням військово-архітектурних споруд монастиря.

Підготувала Оксана ЗБОРІВСЬКА,

наукова співробітниця ТОКМ.

 

 









Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*