25.02.2024 06:40

Повідомити про новину

Поширити:

Вероніка приготувала смачну вечерю, чекала з роботи коханого чоловіка. Але те, що трапилося через якихось півгодини, стало повною несподіваною – ударом під дих…

На порозі невимушено стояв її Василь з незнайомою молодою дівчиною, в якої випирав живіт.

– Ніко, – так називав її благовірний. – Тільки не нервуй, це Ірина. Тепер вона житиме з нами, бо вагітна від мене. Вибачень не чекай, адже давно кохаю її. А ти, як хочеш: або сприймай ситуацію, або йди куди душа забажає.

У дружини тоді на мить мову відняло. Лишень спромоглася запитати:

– А як же наш синочок, йому теж з квартири виходити? Ти ж знаєш нам немає куди ступитися. Навіщо притягнув сюди коханку?

Далі все відбувалося, як у дешевій опері. Принижена Вероніка була обурена вчинком чоловіка і невимовно страждала, що змушена ділити помешкання з суперницею. В одну мить розвалилося все, чим вона жила. Василь розтоптав її гордість. Хотілося бігти будь-куди світ за очі. Ірина вела себе просто нестерпно. Щоразу вередувала, показувала зверхнім тоном, хто тепер у цьому помешканні господиня.

– Слухай, ти, не заривайся, – раз по раз спиняла її Вероніка. – Поки що я законна дружина Василя. А ти ніхто, просто коханка. Поводься пристойно. Ти надто молода, а життя, як виявляється, дуже непередбачувана штука.

Опісля десятирічний Максимко почав нервувати. Він не розумів, що тут робить ця Ірина, яка без кінця скандалить. І якось хлопець звернувся до батька:

– Тату, прошу, прожени звідси Ірину. Вона маму  щодня ображає.

– Не знаю, не чув і не бачив.

– Я чув і бачив. Чи ти не мені вже не віриш? Ця Ірина брехуха, вона й мізинця маминого не вартує.

– Закрийся, шмаркачу, – зірвався Василь. – Ще твоїх претензій не вистачало. Живеш на всьому готовому, в упакованій квартирі. Мовчи і рота більше не роззявляй.

– Схаменися, чоловіче, – просила Вероніка. – Не смій підвищувати голосу до рідного сина.

– Ось бачиш, любий, в якому дурдомі мені доводиться жити, – підливала масло у вогонь Ірина. – А у мене гормони грають.

Ображений Максим тоді з дому пішов і слухавки не брав. Вкрай стривожена Вероніка вже всіх знайомих обдзвонила і друзів сина. Але ніхто нічого не знав. Лишень вранці кума зателефонувала.

– Вибач, рідна, що відразу не сказала. Максим заборонив, він у мене. У вас же в квартирі справжня божевільня.

– Богу дякувати, що знайшовся, від серця відлягло. Та ти хоча б есемеску прислала.

– Вам обом негайно треба переїжджати.

– Куди? Ти ж знаєш, я роботу втратила. Кожного дня на Іринину мармизу споглядаю. А поведінка Василя вийшла за межі здорового глузду. Щойно бодай якусь роботу знайду, квартиру винайму і бігтиму з цього вертепу, не оглядаючись.

І Вероніка почала пошуки. Дзвонила в різні фірми, надсилала резюме, та все було безрезультатно. Вона навіть тимчасово влаштувалася у кафе посудомийкою. Там випадково побачила Василя вже з іншою молодицею, з якою він безсоромно цілувався.

– Ти при своєму розумі, казанова? – Тихо з обуренням запитувала вже вдома жалюгідного чоловіка. – У тебе Ірина скоро народить, а ти на повну розгулявся, жеребець ненаситний. Та як ти так можеш? Я ж ніколи не помічала і не здогадувалася, що ти такий бабій.

– А навіщо стримуватися? Життя одне, а самотніх молодиць так багато. У мене друге дихання відкрилося.

Опісля Ірина, як це не виглядало дивно, стала шукати підтримки у Вероніки:

– Слухай, вибач за все, але не маю більше з ким поділитися неприємними здогадами, – почала розмову та.

– Я тобі не порадниця. Не забувай, що це ти зруйнувала мою сім’ю.

Ірина вмить розплакалася.

– Не рюмсай, не можна хвилюватися у твоєму стані. Дитині нашкодиш, – заспокоювала Ірину Вероніка.

– Я ж зовсім самотня, а ти мене зрозумієш. З притулку нещодавно вийшла, на роботу в магазин влаштувалася. А Василь голову задурив. Я й не підозрювала, що він одружений, обручки ж не носив. Коли дізналася про вагітність, він змушував аборт зробити, та я не погодилася. Згодом пригрозила, якщо він зі мною не одружиться, покінчу життя самогубством. Ось тоді твій чоловік і привів мене до себе додому. Чи то пак, до вас. Мене з гуртожитку виселили, куди було йти. Оце я, дурепа, в ситуації опинилася. 

Від Василя духами жіночими разить і сорочка в помаді. Впевнена, він собі іншу знайшов. А мені через місяць народжувати. Василь мене покине. Я цього не переживу. Точно з собою щось зроблю.

– І не думай про страшне. Запам’ятай, дитя – твоє спасіння і сенс життя. А подібних Василів ще повно буде. На майбутніх родах зосередься, на позитивних думках.

Наступного дня Вероніці неабияк пощастило списатися з однокласником і влаштуватися на роботу в банк. Вона відразу аванс попросила. Григорій не відмовив, ввійшов у складне становище жінки.

– Ну, все, – прощалася через тиждень Вероніка з Іриною. – Я переїжджаю на другу квартиру. А тобі всього найкращого. Ти така ж нещасна жертва, як і я.

– Ой, – несподівано скрикнула Ірина, – щось мені дуже недобре. – Викликай «швидку».

Зовсім скоро Ірина народилася хлопчика. Схвильована Вероніка не змогла додзвонитися до Василя, він весь час був поза зоною досяжності.

Тепер Вероніка разом з Максимом провідувала Ірину, яка більше бачити не хотіла Василя, вона зробила належні висновки. Ловелас сам їй зізнався, що й у нього є нова полюбовниця і йому начхати на проблеми інших.

Вероніка шкодувала безпорадну Ірину і з пологового забрала її та малюка до себе. Максимко не був проти. Він часто тримав на рукав немовля і допомагав породіллі у всьому. Тому Ірина якось промовила:

– Максиме, це твій братик. Даю тобі повне право вибрати йому ім’я.

– Він буде називатися Денис, як мій найліпший друг.

Через деякий час Вероніка вдруге вийшла заміж за достойного чоловіка. А з Іриною вони стали найліпшими подругами й досі підтримують товариські стосунки.

Оксана ВОЛОШИНА