На запитання про права інвалідів, законодавчі норми їх соціальної захищеності в Україні відповідає голова Лановецького місцевого осередку громадської організації «Союз осіб з інвалідністю України», дійсний член Академії Соціального управління, економіки та політики, полковник Збройних Сил України у відставці Георгій МЕЛЬНИК.
– Георгію Харитоновичу, що таке правовий статус інвалідів?
– Правовий статус інвалідів – це система як загальних, так і спеціальних та індивідуальних прав і обов’язків людей зі стійким розладом функцій організму, що закріплені державою у законах і підзаконних актах. Своєрідною міжнародною конституцією для інвалідів стала Декларація про права інвалідів, що була проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1975 року. А 13 грудня 2006 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила Конвенцію про права інвалідів.
Ця конвенція в грудні 2009 року була ратифікована Верховною Радою. Сьогодні в Україні діє Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інші закони та нормативні документи, проте значна частина цих документів не виконується та не відповідає конвенції про права інвалідів.
– Які ж загальні принципи цієї конвенції?
– Принципами цієї Конвенції є: повага до притаманного людині достоїнства, її особистої самостійності, зокрема, свободи робити власний вибір і незалежності; повне й ефективне залучення та включення до суспільства; повага до особливостей інвалідів і прийняття їх як компонента людської різноманітності й частини людства; рівність можливостей; доступність; рівність чоловіків і жінок; повага до таких здібностей дітей-інвалідів, що розвиваються, і повага до прав дітей-інвалідів зберігати свою індивідуальність.
– А чи визначено заходи щодо усунення перепон і бар’єрів, що перешкоджають доступності інвалідів до різних об’єктів і послуг?
– Так. Щоб надати інвалідам можливість вести незалежний спосіб життя й усебічно брати участь у всіх аспектах життя, держави-учасниці вживають належних заходів для забезпечення інвалідам доступу до транспорту, інформації та зв’язку, зокрема інформаційно-комунікаційних технологій і систем, а також до інших об’єктів і послуг, відкритих або таких, що надаються населенню як у міських, так і в сільських місцевостях.
З цього приводу я звернувся до міського голови, голови Лановецької ОТГ Романа Казновецького, подавши свої рекомендації на восьми аркушах.
– А як щодо доступу до правосуддя?
– Держави-учасниці забезпечують інвалідам доступ до правосуддя, зокрема, передбачаючи процесуальні та відповідні вікові корективи, які полегшують виконання ними своєї ефективної ролі прямих і опосередкованих учасників, у тому числі свідків, на всіх стадіях юридичного процесу, зокрема, на стадії розслідування та інших стадіях попереднього провадження.
– Стосовно ще одного доступу інвалідів – до послуг у сфері охорони здоров’я.
– Держави-учасниці вживають усіх належних заходів для забезпечення доступу інвалідів до послуг у сфері охорони здоров’я, у тому числі до реабілітації за станом здоров’я. Зокрема, держави-учасниці забезпечують інвалідам той самий набір, якість і рівень безплатних або недорогих послуг і програм з охорони здоров’я, що й іншим особам; надають ті послуги у сфері охорони здоров’я, які необхідні інвалідам безпосередньо з причини їхньої інвалідності, зокрема послуги щодо пандемії коронавірусу.
У неділю після церкви зайшов до магазину – купа люду. У маршрутках їздять, тримаючи маски і на шиї, і на підборідді. Скажіть, невже, так важко одягнути її правильно?
Я аж ніяк не прагну когось налякати. Моє завдання – попередити себе старенького і попередити, змусити задуматися інших людей, які нас оточують, подумати у першу чергу про людей з інвалідністю.
– А як держави-учасниці визнають право інвалідів на освіту?
– Для реалізації цього права без дискримінації і на підставі рівності можливостей держави-учасниці забезпечують інклюзивну освіту на всіх рівнях навчання впродовж життя, прагнучи при цьому: до повного розвитку талантів і творчості інвалідів, а також їхніх розумових і фізичних здібностей у найповнішому обсязі; до надання інвалідам можливості і фізичних здібностей й найповнішому обсязі; до надання інвалідам можливості брати участь у житті вільного суспільства. Щоб інваліди мали доступ до інклюзивної, якісної та безплатної початкової і середньої освіти в місцях свого проживання; отримували всередині системи загальної освіти необхідну підтримку для полегшення їхнього ефективного навчання; в умовах, які максимально сприяють засвоєнню знань і соціальному розвитку, відповідно до мети повного охоплення, вживались ефективні заходи з організації індивідуалізованої підтримки.
– Які права інвалідів щодо участі в політичному та суспільному житті?
– Держави-учасники гарантують інвалідам політичні права і можливість користуватися ними та зобов’язуються забезпечувати, щоб інваліди могли брати ефективну й всебічну участь, прямо або через вільно обраних представників у політичному й суспільному житті, мали право й можливість голосувати й бути обраними, зокрема шляхом забезпечення того, щоб приміщення та матеріали для голосування були доступними та легкими для розуміння й використання; захищати права інвалідів на участь у таємному голосуванні на виборах і в публічних референдумах, на висунення своїх кандидатур, на фактичне зайняття посад і виконання всіх публічних функцій на всіх рівнях державної влади.
– Георгію Харитоновичу, мені відомо, що ви звертались до народного депутата України М.М. Цимбалюка з проханням надати роз’яснення щодо забезпечення державного Закону України «Про статус ветеранів-інвалідів війни, гарантії їх соціального захисту», який висновок?
– Моє звернення від 03.07.2020 р. розглянуто. Відповідь від М.М. Цимбалюка – відповідно до статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України» мною направлено депутатське звернення до прем’єр-міністра України з проханням розглянути звернення, вжити необхідних заходів реагування згідно з повноваженнями та письмово повідомити у визначений законодавством термін.
Я отримав копію відповіді, що надійшла на депутатське звернення від міністерства у справах ветеранів України.Додаток на 9 аркушах.
Хочу подякувати Михайлу Цимбалюку. Побільше б таких щирих, добродушних народних депутатів України, що вболівають за людей з обмеженими можливостями.
– Тепер край, де ви живете, почав належати до Кременецького району, що думаєте з цього приводу?
– Ланівці гарні та цікаві по своєму. Але й Кременець – одне з найкрасивіших невеликих міст України. Тут є все, що потрібно людині, яка любить подорожувати у пошуках цікавих куточків: неймовірно красива природа, велика кількість цінних пам’яток архітектури, багато готелів, зручний транспорт. У деяких письмових згадках Кременець називають Волинськими Афінами. Якщо ви плануєте поїхати кудись на вікент, то Кременець – саме те, що треба. Кременець – батьківщина великого польського поета Юліуша Словацького (1809-1849).
Мені 88-й рік. Тому для мене і таких, як я, думаю, найкращі свята часто не за календарем, а коли добрі вісті. Вони приходять тоді, коли на них найменше сподіваєшся. У житті треба більше творити, мріяти, більше цінувати кожну мить, більше любити людей.
Я є автором ряду книг: «Першому Карпатському рейду 60. Погляд крізь роки», «Від розпачу до порятунку», «В епіцентрі – людина», «Людина і суспільство: реалії життя», «Ключі до щастя», «Стратегія розвитку адміністративного району», співавтор видань «Наш завтрашній день. Пошук шляхів управління розвитком області», «Вісник економічної науки України».
У 2010 році я обраний дійсним членом Академії соціального управління з спеціальності: «Соціальна економіка та політика». Нагороджений відзнакою Академії, орденом Князя Костянтина Острозького за значні заслуги у розвитку соціальної політики у державі. Маю багато статей у галузі історії та філософії науки, публіцистики та гуманітарної політики України.
– Хто ваші меценати на спонсори у сприянні та виданні книг?
– Щира подяка за сприяння у виданні моїх книг меценатам та спонсорам – заступнику голови Кременецької районної ради В.М. Цебрині, Казновецькому Роману Володимировичу – міському голові М.Ланівці Р.В. Казновецькому, підприємцю, м.Тернопіль О.В. Дрозд, голові правління «Закарпатсадвинпром», м.Ужгород В.В. Гусему, голові правління ВАТ «Лановецьке хлібоприймальне підприємство» М.П. Шевчуку, генеральному директору фабрики меблів «Нова» М.С. Гроду, генеральному директору «Тернопільбуд» В. Й. Лилу, директору та головному бухгалтеру ПП «Продекспорт» С.Б.Рубалю та Н.Є. Шатовій,іншим.
Проекти книг отримали схвальні відгуки та рецензії від редакційно-експертної групи, зокрема від Богдана Мельничука – заслуженого діяча мистецтв України, члена Національної спілки журналістів України; Богдана Андрушківа, Президента Академії соціального управління, доктора економічних наук, професора, завідувача кафедри менеджменту інноваційної діяльності, заслуженого діяча науки і техніки Тернопільського національного технічного університету ім.Івана Пулюя; Анатолія Вихруща – доктора педагогічних наук, професора.
– Багато людей з інвалідністю своєю цілеспрямованістю, силою духу, любов’ю до життя є прикладом для інших не просто жити, а й творити та стати генієм людства.
– Багато таких прикладів я можу навести, але одним з них, від якого я черпаю силу духу як інвалід війни, для мене є: Альберт Ейнштейн – геній науки, людина-інвалід першої групи з дитинства. У дитинстві його майбутня геніальність зовсім не проявлялася: він довго вчився говорити, а у 7 років міг лише повторювати короткі фрази. Ейнштейн без особливих досягнень у навчанні переходив з класу у клас. Викладачі не звертали уваги на точність та глибину відповідей Ейнштейна, адже той говорив занадто повільно. І ось диво: Альберт Ейнштейн – автор понад 300 наукових робіт з фізики, а також близько 150 книг та статей у галузі історії, філософії, науки, публіцистики.
– Як ви зустрічали цьогорічні новорічні та Різдвяні свята?
– До столу в святвечір зібралась моя родина: молодший син Анатолій, старшого сина доля закинула аж у Канаду. А ще невістка, онуки, моя дружина Галина, з якою ми прожили 64 роки. Разом колядували і раділи народженню Ісуса Христа. Згадуючи минулий 2020 рік, він був для всієї України досить сумним та непередбачуваним: не припинилась війна на сході, прийшла коронавірусна хвороба, у тому числі і до моєї сім’ї. Через це змінилось життя кожної людини. Тож хай зірка просвітлює наші душі і серця світлом Божого благословення і добра, наставляє на шлях спасіння.
Розмовляла Надія НОВАК
