04.12.2022 00:03

Повідомити про новину

Поширити:

Під такою назвою до 150-річчя від дня народження академіка Станіслава Дністрянського в обласному архіві презентували онлайн-виставку.
В історії української правничої науки та суспільно-політичної думки Станіслав Дністрянський посідає чільне місце. Доктор права, професор Львівського та Українського вільного університетів, академік, автор вартісних наукових праць з різних галузей права, творець власної політичної концепції Української держави – такі основні характеристики його як правознавця європейського рівня.
Народився С.Дністрянський 13 листопада 1870 року в Тернополі в сім’ї доктора філософії, професора гімназії, котрий наступного року став директором учительської семінарії в місті. Через два дні хрещений подвійним іменем Станіслав-Северин. Його батько – Северин Васильович Дністрянський (1839-1899). Мати Владислава походила з польської родини Вишневських. Спочатку Станіслав навчався у школі вправ учительської семінарії, а потім – у гімназії рідного міста.
Здобувши гімназійну освіту в 1888 році, Станіслав вступив на правничий факультет Львівського університету, а  вже наступного року продовжив навчання у Віденському університеті. Тоді ж Дністрянські переїхали у Львів. Правничі студії в столиці тодішньої Австро-Угорщини С. Дністрянський завершив здобуттям трьох докторських дипломів: у листопаді 1893 р. став доктором австрійського цивільного права, в липні 1894 р. – доктором політичного права, а в грудні 1894 р. – доктором права. Маючи таку блискучу освіту, він упродовж 1895-1896 рр. ще вдосконалював свій правничий фах в університетах Берліна і Лейпцига (Німеччина).
Після закінчення вищих студій повернувся у Львів. Упродовж 1898-1914 і 1915-1918 років викладав у Львівському університеті: спочатку як доцент, від 1901 року – надзвичайний, а від 1907 року – звичайний професор цивільного права. Читав курс австрійського права, деякий час завідував кафедрою цивільного права.
Одночасно проводив активну громадсько-політичну діяльність – очолював правничу комісію НТШ у Львові, ініціював створення Товариства україно-руських правників (1909), став співорганізатором З’їзду українських правників у Львові (1914). У 1907 і 1911 роках його було обрано депутатом до Віденського парламенту.
З 1919 року перебував в еміграції. Був одним із засновників Українського вільного університету в Празі, першим деканом факультету права і політичних наук (1921), ректором (1921—1922) і проректором (1923, 1933—1935) цього навчального закладу. Водночас працював у Німецькому університеті у Празі (1929—1933) та празькій Вільній школі політичних наук (1928—1930). Читав курси цивільного та міжнародного права, видав підручник для студентів «Загальна наука права і політики» (1923). Упродовж 1929-1933 років працював професором Німецького університету в Празі.
У празький період свого життя С. Дністрянський продовжував плідно працювати як правознавець. Про це свідчать, передусім, його надруковані праці: «Нова держава» (1923), «Генеза та основи права» (1923), «Провідні думки історії і теорії міжнародного приватного права» (1923), «Культура, цивілізація і право» (1927).
У 1927 році заочно обраний дійсним членом Всеукраїнської академії наук кафедри цивільного права і політики, але не зміг переїхати в Київ для реальної праці в Академії через труднощі з відповідним дозволом від польської влади. У 1932 році після виходу з польського громадянства дістав чехословацьке громадянство, проте переїзду завадила репресивна політика радянської влади щодо української інтелігенції. У 1933 році після перенесення двох інфарктів відмовився від викладацької праці та активної громадської діяльності і переселився до Ужгорода, де збирався зайнятися адвокатською практикою і дослідженням звичаєвого права Закарпатської України. Помер Станіслав Дністрянський в Ужгороді 5 травня 1935 року.
Академік Станіслав Дністрянський залишив велику наукову спадщину, насамперед, у галузі цивільного та міжнародного приватного права. Чималу частину в науковій спадщині вченого становлять дослідження в галузі теорії та філософії права, а також державного та конституційного права. Доробок вченого містить 50 монографічних досліджень, більш ніж сотню наукових статей різними мовами: українською, польською, німецькою, чеською і французькою, значними також є розробки основи політології.
Головним науковим здобутком вченого в той час стала розробка власної політичної концепції Української держави. Над цією концепцією він почав працювати в останній період Першої світової війни, продовжував її розробляти в час ЗУНР і боротьби за її міжнародне визнання.
У грудні 1918 року після проголошення Західноукраїнської Народної Республіки Станіслав Дністрянський брав активну участь в державотворчих процесах. 1920 року написав проект конституції для ЗУНР. Він розробив основи правової держави, зокрема правління республіки, заклав основи української політології.
Оксана КОВАЛЬЧУК
 

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.