Під такою назвою до 150-річчя від дня народження академіка Станіслава Дністрянського в обласному архіві презентували онлайн-виставку.
В історії української правничої науки та суспільно-політичної думки Станіслав Дністрянський посідає чільне місце. Доктор права, професор Львівського та Українського вільного університетів, академік, автор вартісних наукових праць з різних галузей права, творець власної політичної концепції Української держави – такі основні характеристики його як правознавця європейського рівня.
Народився С.Дністрянський 13 листопада 1870 року в Тернополі в сім’ї доктора філософії, професора гімназії, котрий наступного року став директором учительської семінарії в місті. Через два дні хрещений подвійним іменем Станіслав-Северин. Його батько – Северин Васильович Дністрянський (1839-1899). Мати Владислава походила з польської родини Вишневських. Спочатку Станіслав навчався у школі вправ учительської семінарії, а потім – у гімназії рідного міста.
Здобувши гімназійну освіту в 1888 році, Станіслав вступив на правничий факультет Львівського університету, а вже наступного року продовжив навчання у Віденському університеті. Тоді ж Дністрянські переїхали у Львів. Правничі студії в столиці тодішньої Австро-Угорщини С. Дністрянський завершив здобуттям трьох докторських дипломів: у листопаді 1893 р. став доктором австрійського цивільного права, в липні 1894 р. – доктором політичного права, а в грудні 1894 р. – доктором права. Маючи таку блискучу освіту, він упродовж 1895-1896 рр. ще вдосконалював свій правничий фах в університетах Берліна і Лейпцига (Німеччина).
Після закінчення вищих студій повернувся у Львів. Упродовж 1898-1914 і 1915-1918 років викладав у Львівському університеті: спочатку як доцент, від 1901 року – надзвичайний, а від 1907 року – звичайний професор цивільного права. Читав курс австрійського права, деякий час завідував кафедрою цивільного права.
Одночасно проводив активну громадсько-політичну діяльність – очолював правничу комісію НТШ у Львові, ініціював створення Товариства україно-руських правників (1909), став співорганізатором З’їзду українських правників у Львові (1914). У 1907 і 1911 роках його було обрано депутатом до Віденського парламенту.
З 1919 року перебував в еміграції. Був одним із засновників Українського вільного університету в Празі, першим деканом факультету права і політичних наук (1921), ректором (1921—1922) і проректором (1923, 1933—1935) цього навчального закладу. Водночас працював у Німецькому університеті у Празі (1929—1933) та празькій Вільній школі політичних наук (1928—1930). Читав курси цивільного та міжнародного права, видав підручник для студентів «Загальна наука права і політики» (1923). Упродовж 1929-1933 років працював професором Німецького університету в Празі.
У празький період свого життя С. Дністрянський продовжував плідно працювати як правознавець. Про це свідчать, передусім, його надруковані праці: «Нова держава» (1923), «Генеза та основи права» (1923), «Провідні думки історії і теорії міжнародного приватного права» (1923), «Культура, цивілізація і право» (1927).
У 1927 році заочно обраний дійсним членом Всеукраїнської академії наук кафедри цивільного права і політики, але не зміг переїхати в Київ для реальної праці в Академії через труднощі з відповідним дозволом від польської влади. У 1932 році після виходу з польського громадянства дістав чехословацьке громадянство, проте переїзду завадила репресивна політика радянської влади щодо української інтелігенції. У 1933 році після перенесення двох інфарктів відмовився від викладацької праці та активної громадської діяльності і переселився до Ужгорода, де збирався зайнятися адвокатською практикою і дослідженням звичаєвого права Закарпатської України. Помер Станіслав Дністрянський в Ужгороді 5 травня 1935 року.
Академік Станіслав Дністрянський залишив велику наукову спадщину, насамперед, у галузі цивільного та міжнародного приватного права. Чималу частину в науковій спадщині вченого становлять дослідження в галузі теорії та філософії права, а також державного та конституційного права. Доробок вченого містить 50 монографічних досліджень, більш ніж сотню наукових статей різними мовами: українською, польською, німецькою, чеською і французькою, значними також є розробки основи політології.
Головним науковим здобутком вченого в той час стала розробка власної політичної концепції Української держави. Над цією концепцією він почав працювати в останній період Першої світової війни, продовжував її розробляти в час ЗУНР і боротьби за її міжнародне визнання.
У грудні 1918 року після проголошення Західноукраїнської Народної Республіки Станіслав Дністрянський брав активну участь в державотворчих процесах. 1920 року написав проект конституції для ЗУНР. Він розробив основи правової держави, зокрема правління республіки, заклав основи української політології.
Оксана КОВАЛЬЧУК
"Правознавець світового рівня"
