Після шести місяців перебування у полоні додому повернулася лікарка з Маріуполя

«Я вдома». Ці довгоочікувані слова почула родина ординаторки госпітального відділення військового госпіталю №555 у Маріуполі Олени Кривцової у телефонній слухавці ввечері 17 жовтня.

Цього дня ми дізналися що з російського полону звільнили 108 жінок. Олена – одна з них.

Як розповів родич Олени Кривцової Андрій Кривцов, про те, що жінка перебуває в полоні, родина дізналася випадково.

Пів року невідомості

За його словами, Олена разом з іншими працівниками шпиталю потрапила до полону 12 квітня. Проте родина про це не знала. Чоловік лікарки, теж військовий лікар, перебував і досі перебуває на «нулі». Зв’язок жінка підтримувала з мамою. Але повідомити про те, що їх забирають в полон вона не змогла.

«Про обміни тоді вголос не говорили. Їх проводили тихо, без зайвого галасу. Тому ми очікували. Пізніше ми дізналися про обмін 6 травня. Також в травні нам обіцяли, що Олена може потрапити на обмін. Але її не обміняли», – говорить родич лікарки.

Проте того дня обміняли іншу працівницю шпиталю. І родинам вдалося з нею поспілкуватися та дізнатися жахливі подробиці як ставляться росіяни до українців, яких тримають в полоні.

А наприкінці травня мама Олени Кривцової, пані Тетяна Токарець отримує офіційного листа з СБУ, в якому повідомляють, що місце перебування лікарки невідоме.

Після цього родини медиків 505 шпиталю вирішили об’єднатися і діяти спільно.

«Якщо досі кожна родина самостійно намагалася отримати хоч якусь інформацію, то тепер ми вирішили, що діючи гуртом, ми зможемо зробити більше. Ми написали пост у соцмережі та розповіли про медиків 505 шпиталю, які до останнього дня перебували в Маріуполі, виконували свою роботу і потрапили в полон», – говорить Андрій Кривцов.

Олена – це таке маленьке сонечко

Також чоловік пояснив чому саме він взяв на себе оприлюднення цієї інформації та переговори з владою: чоловік Олени, молодший брат  Андрія, Юрій Кривцов – військовий лікар і виконує свій обов’язок на війні.

Андрій розказує, що Олена з Юрієм познайомилися, коли навчалися в Українській військово-медичній академії.

«Я мешкав тоді в Харкові і вони приїхали до мене в гості. Олена – це маленьке сонечко: дуже лагідна, привітна. Завжди усміхається. Добра людина, яка завжди допоможе», – розказує чоловік про дружину брата.

Після закінчення навчання подружжя скерували на роботу у Маріуполь: Олена отримала призначення у 505 шпиталь, а Юрій – у бригадний шпиталь. Молоді лікарі одружилися і два роки прожили у щасливому шлюбі.  Аж поки не сталося широкомасштабне вторгнення росії в Україну. Гучного весілля не влаштовували. І, на жаль, фотографій з довоєнного життя не залишилося. Більшість фотоархівів знищено, тому що їхні домівки розбомбили.

Юрій дуже важко сприйняв звістку про те, що його дружина перебуває у полоні.

«21 вересня був обмін і з полону повернулася дівчина, яку тримали в одній камері з Оленою. Вона розповідала, що їх били та катували. Ми всі важко сприймали цей полон. Але для брата це було сильним ударом», – зізнається Андрій.

Щаслива звістка

І ось 17 жовтня Олена Кривцова разом з іншими жінками повернулася додому з полону. Хоча до останньої хвилини родина не знала як пройде обмін.

«Я знав, що цього дня буде обмін. Ми чули, що вона у списках. Але до того моменту, коли вона буде на нашій території, не можна бути впевненим ні в чому», – каже родич лікарки.

За його словами, обміни не раз зривалися; бувало таке, що людину, яка була у списках, росіяни замінювали на іншу або ж зменшували кість осіб, яких обмінювали. Приміром, цього разу очікували на звільнення 110 осіб. Але додому повернулися 108.