Недописане слово

Щорічно, у  березневі дні, друзі по перу та громадськість  згадують друга і наставника, колишнього редактора заліщицького  “Колоса”  і кореспондента газети “Вільне життя”,  члена Спілки письменників та Спілки журналістів України Петра Івановича Ковальчука (27 березня 1931 р. – 25 лютого 1995 р.).

Упродовж багатьох років Петро Іванович трудився в царині журналістики. З-під його пера вийшли сотні кореспонденцій, нарисів. За роки роботи Петро Іванович зробив чимало для творчої молоді.

У 1984 році на сцені районного будинку культури “Дружба” самодіяльний народний театр поставив п’єсу Петра Ковальчука “Ніч перед визволенням”. У ній відтворені події, що передували форсуванню річки Дністер у березні 1944 року. З-під його пера вийшла також п’єса “Роман Горицвіт”. Глибоке знання історії відіграли важливу роль при написанні ним романів про історію нашого краю – “Листи до живих”, “Ростиславичі”, “Отрок князя Василька”.

У першому з них розповідається про події у Західній Україні 20-30 років минулого століття. Центральне місце у творі займає розповідь про партизанську групу, відому під назвою “Червона дванадцятка”. З висоти сьогодення знаємо, що не була вона  “червоною”, як подавали її історики радянської доби. Це були українські січові стрільці – борці за волю і незалежність України. Розуміючи це, Петро Іванович ще в 1990 році залишив авторові цих рядків такий автограф: “Якби я писав цю книгу нині, то вона б виглядала  дещо іншою. Але нічого не змінив би із польської сторони, бо такого геноциду, як ми мали від поляків, трудно собі навіть уявити”.

Романи “Ростиславичі” та “Отрок князя Василька” стали своєрідною лебединою піснею автора. У них змальовані події ХІ століття, коли наші пращури об’єднувалися проти зовнішнього ворога, але й водночас ішов війною брат проти брата, син проти батька…

Романи мають велике пізнавальне значення для сучасників. Після їх прочитання навіть школяреві стане зрозумілою різниця між поняттями “Русь” та “Росія”.

Події роману відбуваються і на території нашої області, зокрема у Теребовлі та Микулині. І, звичайно, річка Дністер, чудові картини місцевості поблизу історичного Василева вносять до твору елементи місцевого колориту. На цьому тлі діють герої твору – гостинні, щирі люди в добрі, й відважні та нещадні в пору лихоліття. Після виходу у світ роману “Ростиславичі” автора прийняли у Спілку письменників України.

Вітаючи наставника з цією подією, я тоді ще не знав, що підступна хвороба вже поруч і квиток, який засвідчив прийняття його до Спілки письменників України, дружина Петра Ковальчука Ірина Олексіївна отримає на сороковий день після смерті чоловіка. У той же день на будинку 52, що на вулиці О. Ольжича в Заліщиках, було відкрито й освячено анотаційну дошку з написом: “У цьому будинку з 1965 по 1995 рік жив і працював український письменник Петро Ковальчук (1931-1995)”.

Не судилося авторові завершити другу частину “Ростиславичів”. Але своєрідним подарунком шанувальникам творчості Петра Ковальчука до 70-річчя від дня народження, яке відзначали 27 березня 2001 року, стало видання дилогії, у яку увійшли романи “Ростиславичі” та “Отрок князя Василька”.

Пам’ять про Петра Івановича житиме в серцях тих, хто знав його особисто чи доторкнувся до його творчої спадщини.

 

Петрові Ковальчуку присвячую:

 

Усміх через скельця окулярів…

Мова, ніби трохи іронічна.

Друже Петре, де Ви? Де Ви зараз?

На якій планеті чи орбіті?

 

Ще донині нам щодень здається:

Варто лиш набрати хатній номер –

І розмова знову розіллється,

І почуємо Ваш незабутній голос.

 

Чи зустрінем  Ваше щире слово

На газетних шпальтах, в мудрих книгах,

Й знову зазвучить знайома мова

І додасть комусь наснаги й сили.

 

Друже Петре, де Ви? Де Ви зараз?

На якій планеті чи орбіті?

Ваші книги й Ваше щире слово

Завжди житимуть у цьому білім світі.

 

Олег ВІСТОВСЬКИЙ, журналіст, літератор

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*