gazpostach

Наперекір критичній ситуації на медіаринку працівники обласних ЗМІ продовжують активно впливати на інформаційну безпеку держави



Минуло вже більше року з тих пір, коли в цілому завершився термін роздержавлення газет, визначений Законом «Про реформування комунальних та державних ЗМІ в Україні». Тернопільщина відзначилась як регіон, де ця реформа пройшла швидше і з меншою кількістю проблем, ніж у багатьох інших. Нагадаємо, що за даними Держкомтелерадіо станом на середину грудня 2018-го в Україні було реформовано лише 53 відсотки від загальної кількості видань, а в нашій області цей показник становив тоді 85 відсотків – найвищим з-поміж усіх регіонів. Що ж відбувається з редакціями тепер? Наскільки успішно долають вони проблеми, вже будучи самостійними? Про це розмовляємо з головою Тернопільської обласної організації Національної спілки журналістів України Василем Тракалом.

– Так, процес реформування наші редакції справді пройшли як одні з кращих, і всі, за винятком хіба обласної «Свободи», майже без проблем. І це дуже добре, що газети нарешті стали самостійними. Нещодавно голова Держтелерадіо Олег Наливайко повідомив, що в Україні роздержавлені 615 газет – 96 відсотків від усіх, які підпадали під цю реформу, зазначивши, що це великий успіх. Безперечно, за кількістю – це таки успіх. Але, з іншого боку, де ж та давно обіцяна підтримка, за яку мають нести відповідальність державні структури? Саме на необхідності її добиватися акцентували розмову на останньому, грудневому пленумі НСЖУ. Щоб редакції вижили і розвивалися в наш непростий час, на перших порах їм має допомогти саме держава – такою є думка усіх експертів. На тому ж пленумі голова НСЖУ Сергій Томіленко анонсував, що Спілка буде активно вивчати досвід Швеції, Франції, Німеччини та інших країн, де держава дотує приватні газети, турбуючись про безпеку свого інформаційного простору. Відтак, зазначалося, звертатимемось з аргументованими пропозиціями до Президента та Кабміну. 

Сумний факт, але впродовж останнього року в Україні закрилося майже 100 видань, серед яких більшість – реформовані. Закриваються навіть паперові версії популярних загальнодержавних газет, як, приміром, «Дзеркало тижня» чи «Сегодня», то що вже казати про районки. На жаль, і на Тернопільщині одна з районних газет вже не оголошувала передплату на 2020-й. Можуть зійти з дистанції і ще кілька тижневиків. Люди телефонують і питають, що робити, шукають якісь дешевші друкарні, бо вартість друку і паперу стають неприйнятними. Долар ось дешевшає, а ціна на папір залишається тридцять тисяч за тонну! Прикро констатувати, але падають тиражі у всіх наших газет – і районних, і обласних. Під час пленуму спілкувався з редакторами Харківщини та Одещини і був дуже здивований, що в таких великих областях є видання з тиражами 1000 і менше примірників. В нашій області ситуація не краща. Так, за останньою інформацією передплата на 2020-й, порівняно з минулим роком, зменшилась майже на половину (!) – це вражаюча цифра. І якщо в державній політиці нічого не зміниться щодо преси, то, на мою думку, близько половини газет до року-двох просто зникнуть. Але ж вони є комунікаційними центрами районів! І я, звертаючись до своїх читачів, аргументую, що якщо закриття консервного чи спиртзаводу в районі від них не залежало ніяк, то існування газети прямо залежить від їх передплати. Безперечно, що на останню впливає і матеріальний стан населення, і зниження інтересу до друкованих ЗМІ. Однак є ще достатньо людей, які і хочуть читати газети, і спроможні їх передплатити.

Про ситуацію з Укрпоштою сказано вже багато, проте вона лише загострюються. Міністерство інформації в нас як не працювало в цьому плані, так і не працює. Однак влада не звертає на це уваги! Давно обіцяних одноразових державних дотацій реформованим редакціям як не було, так і нема – ні ста тисяч, ні навіть п’ятдесяти, хоч для держави тих близько 500 мільйонів це такі вже великі гроші. Для Суспільного ж он знайшли 2 мільярди. Але повернемось до Укрпошти. Листоноші на селі мають по 1000 гривень зарплати! До мене приходили читачі і казали, що передплатили нашу газету лиш на 3 місяці, бо поштарка попередила, що … потім їде на заробітки в Польщу. В районах вже скоро не буде кому ні оформляти передплату, ні розносити пошту, бо організували пересувні відділення, які приїжджають в села раз на місяць. Люди розгублені і звертаються в редакцію за допомогою, а чим редактор реально може їм допомогти? З’явилося чимало приватних газет, за якими стоять багаті підприємці, які хочуть стати депутатами і роблять великі грошові вливання в ці редакції…

– То що саме мала б зробити держава для підтримки реформованих газет передусім?

– В цих умовах, коли справді насувається катастрофа, найважливішою є навіть не фінансова дотація редакцій, бо це ж одноразово. Тож якщо держава не хоче чи не може підтримати пресу серйозно і комплексно, то хай би вже підтримала хоча б Укрпошту, нашого партнера. Але щоб той фінансовий ресурс пішов в регіони, на підтримку поштових відділень, на мінімальні зарплати всім листоношам, а не на зарплати по 300 тисяч для центрального керівництва. Якщо поштові відділення на місцях будуть працювати належним чином, то в газет буде бодай якась перспектива втриматися на плаву. Чекаємо допомоги і від райдержадміністрацій, якщо вони, звичайно, ще існуватимуть.
Чи ось питання з приміщеннями – хіба не могла б держава віддати їх у власність редакцій, а не в оренду, хай навіть на 15 років? Хоч є ще декілька газет, які успішно працюють, мають ресурси і читачів, залучають через особисті контакти інвесторів, однак і таким залишатися на плаву стає щоразу все важче.

– Насувається ще одна «радість» – територіальна реформа, в результаті якої на Тернопільщині може залишитися 3-4 райони. Що робити газетам, які втратять статус районних?

– Один з виходів – об’єднуватися. Редакції кількох районів мали б випускати автономну газету незалежно від того, як проходитиме децентралізація. Тим більше, що в багатьох виданнях залишилося два-три фахівці. Ще один варіант – підтримка газет потужними об’єднаними територіальними громадами. Хоч і для них це дороге задоволення, але успішні приклади в Україні є. Якщо ОТГ, скажімо, має кошти і хоче видавати газету, то навіщо щось створювати з нуля, коли можна використовувати базу районок? Ну а третій варіант – знову ж таки державна підтримка.

– Як кажуть, біда не ходить одна. До всіх проблем друкованих ЗМІ додалася цьогоріч ще одна – коронавірус. Як пристосовуються до таких умов журналісти?

– Пристосовується в цілому усе українське суспільство, весь світ. Кореспонденти часто тримають зв’язок з редакціями у форматі on-line, а це призвело до того, що газети кілька тижнів виходили на 4-6 сторінках в чорно-білому варіанті. Звісно, комусь з читачів це не подобається, але більшість сприйняла ситуацію з розумінням. Бо немає нічого дорожчого за здоров’я будь-якої людини… На жаль, Covid-19 на тривалий час призупинив і продаж газет у роздріб, оскільки закрили  кіоски «Торгпреси». Але сподіваємося на краще… 

– Сьогодні НСЖУ пропонує уряду і Президентові схвалити програму антикризової підтримки ЗМІ…

 – Так, у співпраці із майже 100 редакціями напрацьовано Програму антикризової підтримки онлайн та друкованих ЗМІ, яка передбачає податкові, економічні та організаційні заходи. За даними спілки журналістів, 82% українських редакцій зіткнулися з економічними труднощами, зокрема, втратою рекламодавців. Медіа змушені згортати реалізацію нових проектів, скорочувати обсяги виробництва або припиняти діяльність на час карантину. Почалися звільнення співробітників ЗМІ, зменшення заробітних плат, поширеною є практика масових неоплачуваних відпусток.

Тому наша обласна організація у складі НСЖУ пропонує невідкладно зменшити навантаження на фонд оплати праці редакцій ЗМІ. Зокрема, скасувати чи знизити удвічі ЄСВ, скасувати податок на доходи фізичних осіб для офіційно працевлаштованих працівників друкованих та онлайн-медіа, передбачити дотації на заробітну плату працівників редакції протягом карантину або відшкодування 40% фонду заробітної плати, запровадити податкові канікули для друкованих медіа до кінця 2020 року. Крім цього, пропонується встановити інші податкові пільги і продовжити їх після карантину. 

Вкотре хочу наголосити, що критична ситуація на медіаринку, пов’язана з економічною кризою, прямим чином впливає на інформаційну безпеку держави і потребує негайного реагування з боку влади. Українські друковані та онлайн-медіа опинилися перед загрозою закриття. Якщо це станеться, кількість альтернативних джерел інформації, якими користуються українці, різко зменшиться. Політики та влада мають невідкладно прийти на допомогу українським медіа. 

На завершення маю вкотре велику і щиру приємність привітати тернопільських колег із нашим професійним святом – Днем журналіста! В час пандемії найперше бажаю міцного здоров’я кожному працівнику ЗМІ, їх родинам! А ще добробуту, щастя і оптимізму! З Богом – до кращих часів!

Розмовляла Світлана МИЧКО









Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*