"Ми втратили частину нашого майбутнього": Тернопіль попрощався з мужніми Героями

11.04.2024

388

Головне, Війна з рф, Духовне, Теми, Тернопільщина, Новини

“Я не знаю, звідки в тобі було стільки доброти? Тебе любили діти, поважали побратими, друзі і всі, хто хоч раз з тобою говорив.

Проте, ти був нещадний до ворогів нашої країни: зовнішніх і внутрішніх. Ти віддавав всього себе за Україну. Ти прагнув, щоб наша Батьківщина була квітучою і Незалежною. За це – Ти віддав найдорожче, що є в людини – життя…. Прощавай, Друже. Ти не будеш забутий, Сергій Коновал. І наша з тобою робота буде завершена” – написав на сторінці у ФБ Михайло Ухман про свого друга, мужнього військового, справжнього командира, світлу людину, Героя Сергія Коновала.

Вчора Тернопіль навколішки прощався з Сергієм та його заступником, а заодно кумом Тарасом Петришиним.

Прощання відбувался у Домі печалі. Похоронили військових з усіма почестями на Микулинецькому цвинтарі.

Грамоту пошани і скорботи, а також прапор України вручили рідним бійців.

Сергія Коновала посмертно нагородили “Залізним Пластовим Хрестом”, нагороду вручили батькові загиблого військового.

Нагадаємо, Сергій був командиром 2-ої стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону 67-ої окремої механізованої бригади ЗСУ, а Тарас Петришин його заступником. Чоловіки загинули під час виконання бойового завдання 6 квітня поблизу Часового Яру на Донеччині.

Дружина Тараса Петришина каже, чоловік пішов на війну заради їхньої 8-річної доньки Анастасії.

“Він наш всесвіт. Він для нас, а ми для нього завжди були такими. Ми прожили із ним 11 років щасливого життя. Татко завжди робив все для того, щоб у нас все було. Він казав: “Я іду туди, щоб вони не постукали в наші двері”. Сергій був нашим хресним, а тепер не має їх обох”.

“В 5 років я бігла до тата, коли він повертався із війни. Раніше він в АТО їздив, а 2024 лютого він поїхав і за два роки його не стало”, — говорить дочка Тараса Петришина Анастасія.

Ольга Коновал — дружина Сергія Коновала. Вона волонтерка, яка забезпечує потреби “Сталевої сотні”. Пара познайомилась на війні, а в січні цього року одружилися.

“Він загинув, як справжній командир, Тарас також. Як справжній командир на своєму місці, в своєму бліндажі, керуючи своєю ротою та боєм. Він загинув, як справжній воїн, обоє вони. Сиділи вони один навпроти одного і робили свою роботу. Ми не усвідомили, що відбулось, але основна мрія у військовому напрямку Сергія — це були дрони. Він формував біля себе дронщиків. Завжди говорив, що дронщики зможуть виграти цю війну. Наша рота має своє виробництво FPV дронів. Ми поговорили з Танею, ще буду мати розмову із нашим підрозділом, і думаю, що швидше за все, ці кошти, які ми вчора зібрали і сьогодні — на помсту, ми зробимо дуже велику кількість FPV-дронів”.

Військовий з позивним “Вікінг” — брат загиблого Сергія Коновала. Чоловік каже, брат ішов захищати Україну без вагань.

“Помер не лише мій брат — це втрата для всіх нас. Ми можемо спостерігати, що сьогодні ми втратили частину нашого майбутнього, активного громадського діяча, людину, яка відповідала за свої вчинки, яка робила все, що від неї залежить. Якщо сьогодні кожен з нас візьме щось для себе, то стане кращим”.

Герої не вмирають!