За часів Другої світової війни Ірина Максимів та її батьки врятували від смерті п’ятнадцятьох євреїв. Тепер пам’ять про неї та її родину увіковічили у Тернополі, на вулиці За Рудкою, на будинку, в якому проживала жінка з 1960 року. Ідея створення пам’ятної дошки виникла наприкінці вересня. Відкрили її за кошти благодійників та рідних праведниці народів світу.
Ірина Максимів (дівоче прізвище Саїк) була авторкою спогадів про довоєнний Тернопіль, які увійшли до книги “Дитинство Ірусі Саїк”. Померла вона у віці 88 років 24 липня цього року.
Ірина Максимів – героїня документального фільму «Назви своє ім’я» (2006 р., продюсер – голлівудський режисер Стівен Спілберг).
В основі стрічки – відеосвідчення про Голокост, зібрані фундацією «Shoah» в Україні. Люди, які вижили в 1941-1942 роках, розповідають, як їм вдалося врятуватися від неминучої загибелі.
Ірина Максимів, якій на той час було 11 років, розповідала, як її сім’я допомагала вижити євреям. Її батьки дев’ять місяців переховували в погребі власного будинку на території німецького генштабу 15 євреїв. За це їх визнали праведниками народів світу.
Спогади Ірини Максимів режисери записали в 1994 році у Тернополі. У розмові з нею Стівен Спілберг зізнався, що дуже вражений благородністю членів її сім’ї.
У пам’яті тернополян пані Ірина залишиться і завдяки численним відео, а невдовзі – і двом книгам краєзнавця Тараса Циклиняка.
«Пані Ірина і її батьки удостоєні звання “Праведник народів світу”. Його присвоюють тим, хто в роки Другої світової війни рятував євреїв від знищення», – розповів краєзнавець Тарас Циклиняк.
Донька Ірини Максимів Оксана Назарчук згадує: “Мама розповідала, що була загроза життю родині, дітям. Спочатку євреїв переховували на даху, а потім в пивниці. Якось прийшов німець із псом. Той почув, що за люком є люди, і німець знав – здогадувався, але виявився хорошою людиною. Пса забрав і ситуацію згладив. На стіні пам’яті у Національному меморіалі катастрофи та героїзму «Яд Вашем» (Єрусалим, Ізраїль) викарбувані імена моєї мами, бабусі і дідуся. Я дуже цим пишаюся».
За словами Дмитра Мулярчука, скульптора бронзової меморіальної дошки, яку відлили у Львові, пані Ірина уособлює ціле покоління, яке відходить. І разом з ним – певний шар не тільки спогадів, а й культури, стосунків. Для нас, на його думку, це має бути стимулом для вияву людяності.
«Я радий, що був з нею знайомий. Напис на дошці “Ми думаємо, що так буде все” – символічний і говорить, наскільки ми не цінуємо момент життя, в якому ми живемо, не оцінюємо швидкоплинність часу», – каже Дмитро Мулярчук.
Галина САВЧУК
На фото: скульптор Дмитро Мулярчук біля меморіальної дошки Ірини Максимів; дочка Ірини Максимів Оксана Назарчук
Меморіальну дошку встановили на честь праведниці народів світу
