Люди у білих халатах: святі і грішні

Лікарі є різні… Такі, яким треба низько кланятися і цілувати руки. Чомусь закарбувався у свідомості 29-річий уханський лікар, який перший забив на сполох про смертоносний вірус, але йому не йняли віри, почали цькувати, переслідувати за сіяння паніки. Лікар не мав часу захищатися – він рятував життя. Він навіть не мав часу себе порятувати – помер від коронавірусу. Напевно, він стане святим, мучеником, власне, як і усі люди у білих халатах, які життям заплатили за порятунок інших. Таким аплодують з балконів ув’язнені карантином у домівках європейці. Свята професія…
Зовсім недавно у Верховному Суді розглядали справу теж лікаря – кажуть, фахівця найвищого пілотажу. Харківський лікар хірург-онколог потрапив на лаву підсудних за вбивство. Він – наш земляк, уродженець Бучаччини.  Цей сивочолий чоловік (1957 року народження) використав свій хист, аби умисно позбавити життя іншого.
Подія сталася у Харкові, власне, де мешкав і працював лікар. Одного вечора він переодягнувся у старий пошарпаний одяг (що, кажуть, для нього було непритаманним), поклав у кишеню наповнений рідиною шприц і пішов на зустріч з ворогом – зятем, який кривдив його дочку.
Лікар підготував ідеальне вбивство – за допомогою медичного препарату, який не залишав в організмі слідів, проте у значних дозах викликав майже миттєву смерть від серцево-легеневої недостатності.
Одягнутий як безхатько, щоб ніхто не впізнав, він таки невміло повівся. У людному місці – майже у дворі багатоповерхівки –  з розмаху загнав шприц у ногу зятя. Цю незрозумілу ситуацію бачили свідки – мешканці будинку, хоча, й лише згодом збагнули, що коїться. Міцний молодий чоловік не відразу піддався смертельній дії ін’єкції – встиг зателефонувати до брата і сказати про напад тестя і про укол. Брат навіть почув, як тесть «втішав»: «Сергійку, не бійся, я ж тобі заспокійливе вколов».
Примчали «швидка», поліція. Чоловік уже був неживим, а винуватець у шоковому стані то втікав, то знову повертався до мертвого… Тоді ж він зізнався у всьому – як і чому задумав лихе, що використав і на що сподівався.
За його словами, дочка вийшла заміж вдруге. Новий зять спочатку добре ставився до неї та її дитини від першого шлюбу. Разом з сватами до спілки придбали їм квартиру. Але поступово ставало зле: зять зраджував, піднімав руку на дочку. Таке терпіти батько був не в силі. Спочатку пропонував розійтися цивілізовано, розділити майно, у тому числі квартиру. Але спільної мови так і не знайшли.
Натомість брат і батьки покійного говорили протилежне, мовляв, дружина сама почала зраджувати, відновивши романтичні стосунки з колишнім чоловіком.
Затяжний сімейний конфлікт призвів до такого лиха…
Згодом лікар усе заперечував, мовляв, не готував вбивства й взагалі не мав таких намірів. Нібито у старому одязі у кишені був шприц із щурячою отрутою, і зять мало не сам винуватий – наразився на голку. Але такій версії судді не повірили.
Засудили лікаря до десяти років позбавлення волі. Апеляційний суд зменшив покарання до восьми. І ось на початку березня у Верховному Суді переглядали цю справу за касацією прокуратури, яка оскаржувала судові рішення за м’якістю покарання. Колегія суддів вирішила, що вісім років позбавлення волі – достатнє покарання.
Так лікар, який врятував багато життів, занапастив себе і справу свого життя.
 
Ольга КУШНЕРИК