Колядки та щедрівки у записах Володимира Гнатюка з Тернопільщини

14.01.2022

502

Українська традиція колядування, з якою наш народ величає празник народження Христа, має прадавнє коріння. Ідучи з хати до хати, прославляємо Новонародженого Ісуса, заносячи радість, спокій, Боже благословення кожній родині. Колядки і щедрівки — пісні календарного циклу, що первісно супроводжували важливий язичницький обряд наших предків — відзначення зимового сонцевороту (від 24 грудня до 6 січня). Назва «щедрівка»відома лише в Україні. Вона прозоро відображає зміст цього виду пісенності: «накликати» щедрість природи силою слова.

Володимир Гнатюк почав записувати колядки та щедрівки з рідного села, де він з уст своєї матері вперше почув їх, любов до яких, кажучи словами великого поета, він приніс у життя з батьківської хати як єдине віно. Саме з родинного оточення, з рідного Велеснева, зі сіл Коропець, Пужники, Григорів, що на Тернопільщині, й походять перші фольклорні записи В. Гнатюка, від матері та батька, від брата Гілярка (Іллі) та односельців. Одна із щедрівок записана від батька:

Зажурилася перепелонька,

Щедрий, добрий, святий вечір,

Де би-м си мала гніздечко ввивати.

Увила-м би си я в сухім дубі,

Парубки вийдуть, дубочка зітнуть,

Дубочка зітнуть, гніздо розмечуть,

Гніздо розмечуть, діти розженуть.

Зажурилася перепелонька,

Де би-м си мала гніздечко ввивати.

Увила-м би си я в конопельці,

Жіночки вийдуть, коноплі вимкнуть,

Коноплі вимкнуть, гніздо розмечуть,

Гніздо розмечуть, діти розженуть.

Та за сим словом бувайте здорові,

Бувайте здорові, пане господару.

Володимир Гнатюк продовжував записувати колядки та щедрівки, ще будучи учнем гімназії. Пізніше він згадував:«Колядки, а також інші пісні записував я вже як ученик гімназії, але очевидно, не мав іще свідомості їх ваги для науки…». Їх справжню наукову вагу зрозумів він лише тоді, коли став студентом Львівського університету вивчивши великі збірки про цей фольклорний жанр Я. Головацького та наукові праці О. Пилипіна, О. Огоновського, М. Сумцова й інших. Уже тоді він поставив собі за мету зібрати і видати якомога повніший їх збірник та з притаманною йому послідовністю виконував цю постанову, паралельно стежачи за всім, що було опубліковано про цей жанр народної поезію. Зокрема, цінні інформації про колядки він здобув з книжки Івана Франка «Наші коляди», яка допомогла йому з’ясувати різницю між церковними та світськими колядками.

Напередодні Першої світової війни Володимир Гнатюк видав двотомник «Колядок і щедрівок» (1914). Над його упорядкуванням він працював майже 15 років. Цей збірник містить етнографічні матеріали з усіх областей України (окрім Закарпаття). В його основу покладено записи З. Ходаковського та І. Вагилевича, О. Бодянського та Марка Вовчка, І. Ляторовського й О. Савчука та десятки рукописних збірок кінця ХІХ—початок ХХ ст. У першому томі «Колядки і щедрівки» зібрані надвірні колядки, колядки старим (дідам і бабам), господарю та господині, священникові й удовиці та ін., які не втратили своєї цінності й в наші дні. У другому томі «Колядок і щедрівок» зібрані колядки парубкові та дівочі, колядки умерлим, віншівки, плясанки, жартівливі колядки та ін., що і до сьогоднішнього дня становлять інтерес для фольклористів і всіх, хто цікавиться українськими звичаями та культурою.

На думку В. Гнатюка, «колядки є витвором простонародним і походять усі з передтатарської доби, а церковні коляди є витвором духовних письменників і походять із XVII-XVIII ст.»На відмінну від попередніх дослідників, котрі колядки і щедрівки вважали двома самостійними пісенними жанрами, Гнатюк уперше об’єднав їх в одну групу, вважаючи ці дві назви синонімами — першу чужого, другу місцевого походження. Хоча деякі майбутні дослідники вказали на різницю між колядками і щедрівками, погляд В. Гнатюка зберіг свою силу й досі.

В глибокій долині звізда ся з’явила,

Де Пречиста Діва-мати сина породила

Як го породила і так му співала:

— Люляй же ся, мій синочку, а я буду спати.

— Погодіть, мамойко, хоць їдну годину,

А я піду та й до раю, принесу перину.

– Сину ж ти, мій сину, де ж ти того годен,

Іще нема дві години, як ти ся народив.

– Мамо моя, мамо, чом би я не годен,

Я сотворив небо й землю, ще-м ся не народив.

Ой там за ярочком сталася новина,

Там пастушки пасуть вівці, дійшла їм новина: