Не закривайте маленькі школи,
Не знищуйте ущент село.
Тут і не треба вже голодомору –
І так померло вже воно.
Зруйновано вже ферми і комори,
Давно не крутять тут кіно,
І у доріг – діряве полотно,
І не співає ланка вже на полі,
І трактористів наче й не було.
Давайте, винищіть коріння,
Закрийте школу, ФАП і магазин,
Зробіть сільраду на сім сіл,
Щоб довідку дістать ніхто не зміг,
Щоб діти вдома лише ночували,
І щоб бабусі й хліб не купували.
Дощенту винищіть селян,
Щоб вільно землю продавати вам.
Оксана ЗОЛОТАРЕНКО
Рядки цього вірша крають серце, оскільки характеризують те, що відбувається сьогодні у маленьких селах. Адже новітні реформи, реорганізації, які, здавалося б, запроваджені задля покращення життя людей, призводять до того, що закривають навіть «серце» села – школу.
Останнім часом у соцмережах, регіональних та й всеукраїнських ЗМІ все частіше говорять про закриття загальноосвітніх навчальних закладів. Батьки, учні, вчителі б’ють на сполох. Зокрема, на Суспільному телебаченні у програмі «Дебати» позицію батьків висловила Інна Чикало, членкиня ініціативної групи батьків, які виступають проти закриття школи у селі Стегниківці. Жінка каже, люди не розуміють, чому, коли йдеться про економію коштів, влада не знаходить нічого кращого, як економити на дітях. Адже із закриттям шкіл є великий ризик втратити молоді сім’ї, котрі покидатимуть села. В очільників громад, де відбувається закриття чи реорганізація (пониження в ступені) шкіл, – своя точка зору. Наприклад, у цій же передачі опонентом виступив голова Бережанської ОТГ Ростислав Бортник, котрий переконував, що в опорних школах кращий рівень знань, здорова конкуренція, облаштовані й комп’ютеризовані класи тощо. Тож, передусім, йдеться не про економію, а про якість освіти. Зрештою, кожен залишився при своїй думці…
До слова, попри те, що пан Бортник запевнив, що у їхній громаді жодних змін у навчальних закладах не відбулося, у соцмережах обговорювали кричущу ситуацію. Напередодні Дня знань виконавчий комітет Бережанської міської ради ліквідував 10-й клас у Бережанській школі №3, яка за рейтингом входить у десятку найкращих навчальних загальноосвітніх закладів Тернопільщини. Батьки, учні обурюються, адже у цьому профільному математичному класі давали грунтовні знання. Окрім того, ніхто не попереджав про таке рішення. Для дітей це велика психологічна травма. Більшість учнів профільного класу – призери, переможці різноманітних олімпіад, відмінники, словом, талановиті діти. Ба більше того, у громаді це був єдиний математичний клас. Діти мали намір здобути більш грунтовні знання, щоб вступити у вузькоспеціалізовані виші. У влади про це – своя думка: у класі навчалися лише 12 дітей, тому задля економії коштів його вирішили закрити як малоукомплектований.
Та батьки не опускають руки, стукають у всі інстанції, звертаються із заявами, клопотаннями до влади як громади, так і області, сподіваючись, що їхні діти таки матимуть шанс на якісне навчання.
Днями трапився ще один конфлікт на Тернопільщині. Батьки учнів Чугалівської гімназії, яку реорганізували, з безвиході протягом п’яти годин перекривали дорогу на виїзді з Кременця в напрямку міста Дубно Рівненської області. Близько пів сотні людей ходили по пішохідному переходу. Люди вимагали скасування рішення сесії Кременецької міської ради від 31 серпня, під час якої затвердили статут школи в Чугалях і реорганізували її, перетворивши на початкову школу. Відтак, учні 5-9 класів поки що не навчаються.
Батьки з Тернопільщини звертаються зі скаргами до влади області. За словами начальниці управління освіти і науки Тернопільської ОДА Ольги Хоми, після децентралізації повноваження в освіті надано органам місцевого самоврядування, тож про закриття чи реорганізацію навчальних закладів приймають рішення на місцях.
Загалом, розповіла Ольга Хома, цього року на Тернопільщині закрили 25 закладів освіти. І ще можуть закрити десять шкіл І-ІІІ ступенів, п’ятнадцять – І-ІІ і двадцять п’ять початкових.
«Я не є прихильником закриття шкіл першого ступеня. Першокласники ще зовсім маленькі, у цей період у них якраз формується психіка, вони адаптуються до навчального процесу. І потрібно зробити усе, щоб він був комфортним, не стресовим.
Додам, якщо влада вирішила закрити початкову школу в селі, то вона зможе зекономити приблизно 300 тисяч гривень на рік, у разі пониження ступеня закладу, наприклад, з І-ІІІ до І, економія становитиме від мільйона і більше. Варто зазначити, що якість знань учнів у малокомплектній школі І ступеня чи у великій не відрізняється. Але якщо йдеться про середню і старшу школу, то учні з малокомплектних шкіл мають гірші знання.
Зауважу, що малокомплектною школу першого ступеня можна вважати, якщо там навчаються менше 10 дітей, І-ІІ ступеня – менше сорока, І-ІІІ – менше 100 школярів», – наголосила очільниця управління освіти.
До слова, вартість навчання учня у великій і малокомплектній школах суттєво відрізняються. Зокрема, у закладі І-ІІІ ступенів – це орієнтовно 20 тисяч гривень, у І-ІІ – 40 тисяч гривень, у початковій і в школі, де навчається менше десяти учнів, – приблизно 40 тисяч гривень.
«Окрім того, якщо проаналізуємо державну освітню субвенцію і кошти місцевих бюджетів, то у малокомплектній школі вартість навчання одного учня може перетнути межу і 70 тисяч гривень», – додала пані Хома.
Зоряна ДЕРКАЧ
На Тернопільщині батьки протестують, влада розводить руками
