«Сільське господарство було, є і буде стратегічним напрямком розвитку Тернопільщини. І я щиро дякую усім землеробам краю за те, що ви підтримуєте й розвиваєте село. Низько схиляю голову і високо ціную результативну хліборобську працю нашого воістину народного героя Антона Івановича Білика, який, крім взірцевого ведення агробізнесу, тільки для української армії надав матеріальної допомоги на два мільйони гривень».
Степан БАРНА, голова облдержадміністрації
У переддень Великодня зазвичай акуратно доглянуті поля, симпатичні вулиці, ошатні будинки хліборобів села Іванівка Теребовлянського району видаються ще привабливішими. Напередодні Воскресіння Христового причепурилися новою бруківкою й пішохідні доріжки до центральної садиби господарства «Іванівське», яке очолює знаний чи не на всю державу заслужений працівник сільського господарства України і кавалер трьох орденів «За заслуги» Антон Іванович Білик. Зі справжнім академіком хлібної ниви завжди приємно поспілкуватись на будь-які теми. А того дня Антон Іванович щойно повернувся зі зборів активу об’єднаної територіальної громади, тож мову, цілком природно, почали про неї.
На Теребовлянщині створено уже чотири об’єднані громади, решта сіл ще, так би мовити, на роздоріжжі. А до нової Іванівської територіальної громади нині належать чотири села – Іванівка, Ілавче, Глещава і Сороцьке. На черговому зібранні розглядали поточні бюджетні питання. Якихось кардинальних проблем ще не вирішуємо. Ініціювати реалізацію певних проектів і робити кардинальні зміни поки що не дозволяє законодавство. Але те, що сільради об’єднались – позитивно, бо на місці стояти не можемо. А іванівська громада, на мою думку, повинна працювати, як належиться, і згодом посідатиме провідне місце у вирішенні більшості місцевих питань. Принаймні депутати нашої громади якраз націлені на те, аби творити зміни на краще, ділиться враженнями Антон Іванович.
Звичайно, з чогось треба починати уже сьогодні. Як це не прикро, дотепер у багатьох випадках взнаки даються ще старі методи роботи, які відверто пробуксовують і гальмують поступ місцевого самоуправління. Тож я переконаний, що адмінреформа і об’єднання громад – своєчасні і просто нагальні. Для прикладу, у багатьох селах є малокомплексні школи, в яких навчається до десяти дітей, а їх навчає повний штат учителів. Який бюджет може витримати таку невідповідність? А тому освітні парадокси потрібно приводити до відповідної норми, яку може вирішити тільки об’єднана громада спільним рішенням.
Правда, коли адмінперсонал і педагогічні колективи можна і потрібно оптимізовувати, то з медичним обслуговуванням річ зовсім інша. Люди старшого віку часто хворіють і вони повинні мати бодай елементарний медичний заклад у кожному селі. Принаймні перед тим, як щось змінювати в системі охорони здоров’я, то потрібно добре подумати: який від цього буде ефект і не тільки економічний.
Відтепер основним донором бюджету згадуваної громади буде ПОП «Іванівське». На запитання, як Антон Іванович ставиться до такого, можна сказати, нового і відповідального обов’язку? – відповідає, не задумуючись: «Ми не шкодуємо коштів для місцевої громади, бо це для наших людей. Більше того, ці гроші надалі йтимуть не в загальний і не до кінця зрозумілий котел. Але до раціональної роботи ще далеко. Система фінансування територіальних громад, як звикло у нас, ще забюрократизована. Теоретично кошти уже начебто є, тож хотілось би щось робити, але на рахунки де-факто вони ще не надходять. Тож хочеться вірити, що одночасно з намаганням влади швидко й ефективно провести адмінреформу, невдовзі все налагодиться і в фінансовій сфері».
Відтак нашу розмову ми перевели на турботу про хліб насущний. За словами Антона Івановича, озимина у ПОП «Іванівське» із зими вийшла у хорошому стані, жодну із посіяних восени площ не пересівали. Однак, порівняно з минулим роком, вона трішки слабша. Та, зважаючи на те, в які терміни її сіяли і наскільки дошкуляла посуха, то результат цілком нормальний. Тим паче, що всі зернові уже підживили по два рази, а деякі навіть тричі. Тож є надія, що й цьогоріч будемо з хлібом. От тільки дощів бракує.
Крім традиційно зернової групи іванівські хлібороби багато років поспіль культивують цукровий буряк. Цьогоріч його посіяли на 350-гектарній ділянці. Для обробітку є відповідна техніка, вдосталь людей, які не уявляють себе без роботи в полі. А керівництво місцевого господарства цінує цю культуру з кількох причин. По-перше, це важливий елемент сівозміни; по-друге, цукор частково видають у рахунок оплати праці буряководам та іншим працівникам агрофірми. Не пропадає і жом, який використовують для годівлі тварин. Словом, цукровий буряк для «Іванівського» – культура вигідна, от тільки в державі вона, на жаль, не ціниться. А ще у структурі посівів місцевого господарства є традиційні горох, гречка і стабільно в межах 600 гектарів ріпак.
Від Антона Івановича дізнався, що його агрономічна служба особливу увагу приділяє селекційній справі, в цьому плані активно працюють з чеськими аграріями. Тут уже кілька років сіють озиму пшеницю чеського сорту «Богемія», котра добре себе зарекомендувала на Теребовлянщині і навіть в умовах посушливого літа торік на окремих ділянках видала понад 100 центнерів, а загалом пшениця на полях ПОП «Іванівське» зародила в середньому по 92-94 цнт/га.
Звичайно, справа тут не лише у сортооновленні. На рекордні врожаї у місцевій агрофірмі працюють новітні технології, зарубіжний досвід, який спеціалісти з Іванівки черпають у різних країнах, але за основу беруть передусім надбання колег з Німеччини і Франції. Там, до речі, закуповують і техніку. Сьогодні трактори, грунтообробні комплекси і зернозбиральні комбайни – усі європейські й американські. «На жаль, вітчизняної поки що немає, але з’явилась інформація, що найближчим часом оживатиме і вітчизняне сільськогосподарське машинобудування, тож ми залюбки братимемо і його продукцію», – зазначає мій співрозмовник.
Відчутна зміна клімату, посушливе літо в останні роки спонукають хліборобів переходити на відповідні технології обробітку землі. У цьому зв’язку в Іванівці займаються комбінованим обробітком грунту. Площі, на яких росла кукурудза на зерно, і далі виорюють, а решта культур сіють на полях з поверхневим обробітком грунту, який кожні три роки поглиблюють на 35-40 сантиметрів. На сьогодні такий метод у ПОП «Іванівське» – основний і оптимальний. Відтак тамтешні агрономи у найближчій перспективі не бачать потреби його змінювати.
Нині у всіх на вустах тема продажу земель сільськогосподарського призначення. Антон Іванович поділяє точку зору більшості колег по аграрному цеху. На його думку, землю сьогодні продавати не можна, а якщо й дійде до того, то все треба робити з розумом. Бо коли вся земля-годувальниця перейде в руки тих, хто правдами і не правдами зібрав її по 300 чи 500 тисяч гектарів, то це, без перебільшення, призведе до загальнодержавної драми. Та що там гадати, ми вже на власні очі бачили нещодавній сумний приклад навіть у нашій області. Поле необхідно доглянути якісно і своєчасно. А щоб земля давала належну віддачу, треба мати спеціалістів, які любили б її, а не тільки гроші.
У невимушеній розмові ми не обминули і соціальних питань, яким керівництво ПОП «Іванівське» приділяє особливу увагу. Як, до речі, зазначив на одній із нарад голова ОДА Степан Барна, тільки для потреб АТО українській армії місцеве господарство надало допомоги на суму понад два мільйони гривень. «В умовах, коли наша держава опинилася в економічній кризі і не в змозі дати собі раду, допомагати захисникам Вітчизни, які на передовій втрачають своє здоров’я і навіть життя, для нас це не просто повинність, а святий обов’язок», – слушно резюмує Антон Іванович.
Тарас БОГДАНЮК
