25.02.2024 14:04

Повідомити про новину

Поширити:

Сьогоднішня моя співрозмовниця вразила мене не лише своїми музичними й танцювальними талантами, а й умінням раціонально використовувати чи не кожну хвилину свого часу. Ще й у такому юному віці.

– Юна леді, відрекомендуйтесь, будь ласка, нашим читачам. Звідки у вас любов до музики?

– Мене звати Аліна. Я народилася в Тернополі, тут мешкаю з мамою вже 12 років. Навчаюся у сьомому класі ТЗОШ № 18.

Любов до музики живе в мені від народження. І цьому я завдячую мамі, яка, вкладаючи мене до сну, щоразу вмикала мені класику. У нас вдома є синтезатор, і я вже з трирічного віку полюбляла грати на ньому різні мелодії. У перший клас пішла в Тернопільську школу мистецтв, там почала професійно займатися музикою, танцями і мистецтвом загалом. Потім продовжила навчання у музичній школі №1 ім. Василя Барвінського. Своїм музичним інструментом обрала фортепіано. Хочу подякувати своїй вчительці музики А. В. Малиновській за те, що вона витрачає на мене свій час, що вірить у мої здібності, що навчає вмінню проявити свою душу через звуки музики. 

Мій улюблений композитор – Моцарт. Я виконую різні за жанрами і складністю твори як веселі, так і сумні. Дуже люблю імпровізувати, робити мікси з сучасних творів і поєднувати їх із класичною музикою.

– Чи маєте досвід виступів на великій сцені, участі у конкурсах?

– Брала участь у різноманітних конкурсах: міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних, на яких неодмінно здобувала призові (переважно, перші) місця. У нашій музичній школі шість років поспіль відбувається конкурс на найкраще виконання етюду, і я щороку тримаю першість. З найновіших своїх перемог можу згадати Гран-прі на міжнародному конкурсі «Zurich Christmas Fest» (2023 р.).

Незважаючи на свій досвід участі у конкурсах, перед кожним новим виступом завжди відчуваю хвилювання, навіть легенький страх, проте опісля з’являється все більше впевненості у своїх силах. Найбільше надихають, звісно, оплески слухачів.

Також в музичній школі я співаю у хорі «Барви», з яким нещодавно їздила виступати до Львова.

– А що скажете про свої танцювальні таланти?

– Моє знайомство з танцями почалося з чотирьох років. Просто захотіла спробувати. Мама записала мене в школу вуличного танцю Ніно. З кожним новим заняттям я помічала, як мої спроби переростають у величезне захоплення. Займалася Hip-Hop танцями два роки. Паралельно з ними ще акробатикою – навчилася робити шпагати, рандат, сальто. Потім у мене був невеличкий танцювальний тайм-аут, після якого нещодавно знову відновила заняття. На танцях просто відпочиваю, наче розвантажуюсь після шкільних уроків і музичних занять. До речі, у листопаді 2023 р. на всеукраїнських STEP UP змаганнях з танців я здобула друге місце серед 30-ти учасників у своїй категорії.

– Як вам вдається поєднувати свої заняття музикою і танцями з навчанням? Чи залишається після цього хоч трішки вільного часу, щоб відпочити, погратися в телефоні, просто побайдикувати?

– У школі навчаюся добре, з другого по шостий клас закінчила з похвальними листами. Програма сьомого класу містить багато предметів, які, на мою думку, є дуже важливими для обрання майбутньої професії, тому розслаблятися з навчанням не можна. Я встигаю поєднувати і навчання, і музику, і танці. Сподіваюся, що цьогоріч теж отримаю похвальний лист. А ще з п’ятирічного віку я відвідую заняття з англійської мови у навчальному центрі «Успіх».

У вільний час полюбляю в’язати гачком: маленькі іграшки, гаманці, шопери. Дуже люблю зустрічатися з друзями, кататися взимку з ними на санчатах, ходити в ігрову квест-кімнату. Влітку разом з мамою катаємося на велосипедах. Наші маршрути обов’язково пролягають біля озера. 

У мене є розпорядок дня, якого я чітко дотримуюся, тож на телефонні ігри чи на байдикування часу майже немає.

– Оскільки ви згадали про майбутнє, то спробуємо у нього зазирнути. З чим ви плануєте пов’язати своє доросле життя: з музикою, чи з танцями?

– Я поки що не визначилася, ким хочу бути у дорослому житті. Для прийняття остаточного рішення у мене є ще багато часу. Важко сказати, чи зроблю свій вибір на користь музики, чи танців. Попри все, своє майбутнє я більш схильна пов’язати з медициною, бо хочу допомагати нашим воїнам, які повернуться з війни. Прикладом у цьому для мене є моя мама – військовий психолог.

Тарас КОМАРИНСЬКИЙ