gazpostach

Аліменти на дружину чи чоловіка



Часто ми чуємо про аліменти на утримання дітей, однак не всі знають, що чинним законодавством передбачено право одного з подружжя на утримання, та визначено способи надання такого утримання. Бо ж нерідко трапляються, що один з подружжя потребує матеріальної допомоги – його заробітна плата чи пенсія, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму. Згідно із статтею 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом (прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено в розмірі – 2379 грн, для осіб, які втратили працездатність, – 1854 грн).

Фахівці системи безоплатної правової допомоги зауважують, що право на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв’язку із вчиненням ним умисного кримінального правопорушення, якщо це встановлено судом.

Статтею 76 Сімейного кодексу України передбачено право на утримання після розірвання шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п’ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років. Якщо у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

Також законодавством передбачено право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Чоловік, з яким проживає дитина також має право має право на утримання від дружини – матері дитини до досягнення дитиною трьох років, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку до досягнення дитиною шести років. Право на утримання чоловік, з яким проживає дитина, має незалежно від того, чи він працює, та незалежно від його матеріального становища, за умови, що дружина може надавати матеріальну допомогу. Якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Також статтею 91 Сімейного кодексу України передбачено право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім’єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. Аліменти можуть сплачуватися в добровільному (договір подружжя про надання утримання) і судовому порядку. Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, в якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Такий договір укладається в письмовій формі і нотаріально посвідчується. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Позовна заява про стягнення аліментів подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживанням або перебуванням позивача. Під час визначення розміру аліментів суд враховує можливість одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та інших обставин, що мають істотне значення. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

 








Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*