Кому ж вигідне затягування війни?

Чи не найбільше, що дезорієнтує нині в оцінках воєнної ситуації, – суперечливі, нерідко просто взаємовиключні повідомлення.

Приміром,  раніше часто велися розмови навколо того, що час працює на нас і що тривалого протистояння Росія не витримає. Почнуть, мовляв, даватися взнаки втрати, що їх країна-агресор зазнала в живій силі й техніці, а також  західні санкції (а це неминуче викличе невдоволення в масах зубожінням); збільшаться поставки Україні передової західної зброї та техніки; посилиться процес деморалізації (а разом з ним – і алкоголізації, деградації) російської армії; тамтешні еліти почнуть виявляти невдоволення одноособовим правлінням путіна і, врешті-решт, придушать його подушкою чи відправлять до тата і мами якимось іншим екзотичним (чи не дуже) способом…

Тепер же тональність коментарів повернулася, можна сказати, на 180 градусів. Нині доводиться здебільшого чути, що затягування війни вигідне найбільше саме путіну. Раптом (а чому раптом?) з’ясувалося, що в росії величезні людські ресурси; що є в наявності тисячі нехай застарілих (і навіть допотопних) та все ж здатних рухатися і навіть стріляти танків, та й у смертоносних ракетах московія, попри численні несприятливі для неї прогнози й передбачення, дефіциту наразі не відчуває. Усе це, вкупі із до краю за зазомбованим і вірнопідданим населенням, дає, мовляв, росії можливість вести довгу війну з надією, по-перше, на не такі вже й далекі президентські вибори у США, які можуть дати путіну та його посіпакам надію на зміну зовнішньополітичного курсу і, передусім, зменшення підтримки України. По-друге, не відмовляються в москві й від надії (хочеться сподіватися, ілюзорної) на те, що Захід просто втомиться підтримувати нас, що схилить шальки терезів у війні на користь росії.

Також цікаво і трохи дивно було читати й чути про перспективи бойових дій з обох сторін у випадку зміни погодних умов. Спершу від наших аналітиків, тележурналістів та високопосадовців   доводилося чути, що, мовляв, підмерзне земля – і ЗСУ піде в наступ, адже ніхто не збирається давати оркам зимову віддушину. А вже пізніше здебільшого говорилося про те, що саме росіяни можуть скористатися морозами й розпочати свій наступ.

Усе сказане вище – радше  камінець в город  пропагандистів і аналітиків, адже докорінна зміна оцінок і прогнозів – не найкраща характеристика рівня їхнього професіоналізму. Хоча… дипломатична софістика має дещо в запасі і для таких випадків. Зокрема, відомий вислів Черчіля: “Все буде так, як має бути. Навіть якщо буде не так”.

Нам би все ж хотілося, щоб все було для України так, як має бути – з точки зору справедливості, моральності та відомих з дитинства історій про перемогу добра над злом.