Тернополянка Ольга Чайка знає понад 300 рецептів сала

Ольга Чайка знає свої рецепти мало не напам’ять і може сказати, чи є такий рецепт у її книжці про сало, коли читає інші рецепти. Якщо назбирується багато новинок, тернополянка випускає у світ нове видання своєї книги про сало, яких вже є чотири.

Тернополянка Ольга Чайка знає більше 300 рецептів приготування сала. Колекціонує їх уже багато років і видає книжки. Любить не лише знаходити цікаві рецепти, а й постійно готує і за будь-якої нагоди пригощає усіх цим українським смаколиком. Удома в неї завжди є засолене і свіже сало. Жінка переконана, що салом можна і гостей пригостити, і в дорогу взяти, пише “20 хвилин”.

— У мене вдома приготовлене сало довго не затримується, — розповідає Ольга Чайка. — Куди б я не йшла в гості чи на якісь імпрези, завжди беру з собою шматочок сала.

А на екскурсії зі студентами коледжу, де пані Ольга викладала, розповідає, що вона ніколи не виїжджала без фірмових салбургерів. Навіть ті зі студентів, хто вважав, що не їсть сала, просили моїх салбургерів, каже Ольга Чайка. А приготувати їх просто. Це дві половинки житньої булочки, одна з них намащена кетчупом, друга —  гірчицею, а посередині – сало. Щоб усе було чистенько, кожен бургер замотувала в упаковку і складала все в ящик. Хлопці завжди просили добавки.

Сало готував батько

Зацікавилася салом пані Ольга через сімейну традицію.

— Батько був майстром із приготування сала, вдома завжди було до 10 його видів, — розповідає жінка. – Але так сталося, що він передчасно помер і його рецептів мама не встигла перейняти. Якось удома у батьків ми захотіли такого сала, яке колись готував батько. І коли мама сказала, що його завжди готував батько, ми дуже здивувалися. Вона пригадала лише один батьківський рецепт – це сало по-жеребецьки, бо їхнє село називається Жеребки.

Секрет приготування в тому, що після засолювання сало підпікали в пічці, а тоді його посипали приправами і для зберігання закривали в банку.

—Батько називав своє сало «по-моєму», а я вирішила зробити сало «по-тернопільськи» – це теж спосіб приготування сала нашвидкуруч, — розповідає пані Ольга.

Бочок, або шпондер, як кажуть місцеві, вона замариновує у тертій цибулі, посипає спеціями, а тоді кладе у рукав для запікання і на 15 хвилин — у пічку-чародійку.

Книжка має чотири видання

Ольга Чайка каже, що пошук рецептів – безкінечний процес. Поки готували четверте видання книжки, їй принесли п’ять нових рецептів.

— Я не придумую рецептів, а збираю їх, — зазначає колекціонерка. – Це лише здається, що 320 – то багато, але якщо бачу якусь родзинку у новому рецепті, одразу впізнаю, є в мене такий чи ні. Це як рулетка, бо дуже затягує. Хтось збирає марки, хтось машинки-модельки, а я колекціоную рецепти сала.

Пані Ольга додає, що не завжди була таким знавцем і любителем сала.

— Родичі спонукали мене знати більше, оскільки в мене перший фах — технік-технолог громадського харчування, — продовжує вона. – Спочатку збирала рецепти по родині, мої тітки підказали декілька, питала по сусідах. Так вдалося зібрати близько 50 рецептів. Це був 2007 рік – рік Свині. Так самвидавом видали першу брошурку. Її показували знайомим, і з того часу чужі люди почали мені приносити свої рецепти.

Чимало рецептів для нової книжки жінка запозичила з фестивалю сала в одному з коледжів Тернополя.

— На фестивалі сала навіть такі заклади, які не мають спеціальності кухаря, як-от технічний коледж, Теребовлянське, Кременецьке училища культури — всі представили оригінально приготоване сало – канапе, накладанці, салати з сала, — розповідає пані Ольга. — Тепер хочу опрацювати те назбиране, взяти фотографії — і буде нове видання. 

Улюблене асорті

Ольга Чайка вважає, що в кожного вдома має бути шмат сала у морозилці, адже тепер немає потреби засолювати його для тривалого зберігання.

Коли тернополянка хоче здивувати гостей чи їде в дорогу, обов’язково готує і кладе в морозилку кілька видів сала, посипаного різними спеціями.

— Кожен шмат сала засолюю грубою сіллю, особливо добре солю шкірку, вона тоді стає м’якшою. Замотую сало в полотно або білий папір. Але такий, щоб всотував вологу, бо сало мокріє, вбирає скільки потрібно солі, а решта виходить, — розповідає господиня. — При кімнатній температурі воно має полежати два-три дні. Потім кожен шмат чищу від солі, обвалюю спеціях: один — у червоному перці, інший – у чорному, наступний — у сухій зелені, ще один — у товченому часнику, останній – у спеціальному наборі спецій до сала. Ретельно панірую, обгортаю фольгою і кладу у морозилку. Я вже не підписую, бо знаю, в якій частині морозилки складаю їх, а взагалі можна підписати.

Згодом, коли жінка робить нарізку на велику тарілку, це сало дуже гарно виглядає, бо кольорове. Каже, що таке асорті – це оригінально і водночас просто.

Діти сала не любили

Ольга Чайка додає, що її діти раніше сала не любили, навіть ще школярами з московської ковбаси вибирали солонину. Але коли вона приготувала гарячі бутерброди з салом, ті стали улюбленою стравою.

— Цей рецепт розповіла мені тернополянка, яка навчалася далеко від дому, — продовжує колекціонерка. – Тоді батьки в далеку дорогу передавали картоплю, сало, яйця і цибулю. І студенти придумали гарячі бутерброди з цих продуктів готувати. Зараз є готові грінки, а на той час треба було обсмажити хліб на сковорідці. Приготування забирає трохи часу, тож робили такі бутерброди переважно у неділю, коли мали час. Пригощали друзів.

На один бік грінки намащували томатне пюре. Поки грінки вбирали пюре, робили начинку – однакову кількість порізаної солонини і цибулі приправляли спеціями, вибивали туди яйце і добре збивали. Той бік грінки, що із томатом, мачали у гоголь-моголь — і на нагріту сковорідку.

— Я спочатку не повірила, що начинка не буде окремо від хліба. Але мене переконали, що я помиляюся. Спобувала перший раз вдома так зробити, прикрасила зеленню — і діти не могли вгадати, з чого я приготувала ті бутерброди. Це перша страва, яку чекають мої гості і домашні за святковим столом.

Хоче експеримент із рибою

Пані Ольга не лише колекціонує рецепти, а й перевіряє їх на практиці. Каже, що з усіх рецептів, можливо, і не всі смачні.

— Рецепт по-тернопільськи вже перевірений не один раз. А ще пробувала консервувати сало у воді з оцтом так, як роблять заготовки з овочами. Це й справді супер, — розповідає пані Ольга.

Знає жінка не лише як приготувати сало, але й як покращити його смак. Наприклад, старе сало господиня радить проварити у молоці. Звичайно молоко доведеться вилити, але сало врятуєте.

А ще тернополянка має одну ідею щодо сала, яку хоче випробувати.

— Коли ми готувалися до фестивалю сала, один рибалка запитав у мене, чи можна поєднати сало з рибою, — пригадує колекціонерка. — Це для мене було нове завдання, бо я і не куштувала такого раніше, і рецептів не зустрічала. Але якщо подумати, то це не настільки несумісні продукти, як здається на перший погляд. Свиня ж їсть риб’ячий жир, і рибу дрібну свиням згодовують, отже, сумісність є. Тож хочу проекспериментувати з рибою – це буде страва, приготована на відкритому вогні, або фарширована салом.