Чоловік тишком-нишком від дружини продав будинок

Що означає спільна сумісна власність подружжя? Це майно, що належить обом — чоловіку та дружині. Відповідно, розпоряджатись ним вони можуть спільно. Тобто, продати, подарувати чи іншим чином відчужити спільне майно можна лише за згодою іншого. Для укладення нотаріального договору щодо нерухомості обов’язковою є належним чином оформлена згода другого з подружжя. Водночас у Постанові від 22.02.2017 Верховний Суд України зазначив, що відсутність письмової згоди подружжя сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним. То невже другий з подружжя не має надії, якщо нерухоме майно продано без його згоди?
Фахівці системи безоплатної правової допомоги роз’яснюють особливості правового регулювання на такому прикладі. За допомогою звернулася жінка, яка втратила житло. Її чоловік перебуває на обліку у лікаря-психіатра. У 2015 році під час проходження стаціонарного лікування він продав будинок та земельну ділянку, про що дружині не повідомив.
Про втрату вона дізналася1010, коли звернулась до органів соціального захисту за призначенням соціальної допомоги. Її охопив розпач.
Юристи вважали, що для визнання договору недійсним слід довести, що покупець майна знав, що воно є спільною власністю подружжя, а також, що продавець не отримав згоди іншого подружжя на продаж.
Згідно з вимогами статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент правочину вимог законодавства. У цьому випадку вимоги законодавства не були дотримані.
Відповідно до норм Сімейного кодексу України, набуте подружжям за час шлюбу майно є спільною сумісною власністю. Для укладення одним із подружжя договору, який потребує нотаріального посвідчення або стосується цінного майна, згода другого з подружжя на укладення договору має бути подана письмово. Жінка такої згоди не давала, а покупець і нотаріус не могли не знати, що чоловік одружений, оскільки в його паспорті є відмітка про шлюб.
Цивільний кодекс України визначає, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009, положення ст. 225 ЦК України розповсюджуються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Чоловік не усвідомлював значення й наслідків своїх дій та не керував ними внаслідок свого захворювання, що підтверджується історією хвороби та фактом лікуванням.
Суд задовольнив позовну заяву повністю: визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки та повернуто у власність попередньому власнику.