Вимагаємо припинити політично вмотивоване переслідування свободи слова в Україні

В Україні посилюються утиски свободи слова.
За шість місяців 2020 року експерти Інституту масової інформації зафіксували в 112 випадків порушень свободи слова. З них 86 стосувалися фізичної агресії проти журналістів.
Системному тиску з боку Державного бюро розслідувань та Національної ради з питань телебачення і радіомовлення піддаються телеканали “Прямий”, “Еспресо”, “UA: Суспільне мовлення”.
Внаслідок необґрунтованого секвестру державного бюджету ледве не закрився єдиний кримськотатарський канал АТР. Через це канал-“біженець”, про необхідність підтримки якого, зокрема, йдеться в постанові парламенту ЄС від лютого 2016 року, опинився на межі закриття, і досі не може відновити мовлення в повному обсязі через борги за минулий рік і вимушене звільнення більшості журналістського колективу. Вперше за останні 5 років відсутня системна державна підтримка каналу АТР, який мовить цілодобово на територію тимчасово окупованого Криму трьома мовами: українською, кримськотатарською та російською.
Якщо численні візити представників ДБР і обшуки на “Суспільному”, вилучення документів, інші дії щодо “Прямого” каналу можна було, хоч і з великими пересторогами, інтерпретувати у правовій площині, то після відвертого зізнання керівника слідчої групи Державного бюро розслідувань Олега Корецького у тому, що керівництвом ДБР йому було поставлене завдання арештувати телеканал “Прямий”, ситуація набула зовсім іншого забарвлення.
Йдеться про свідоме намагання влади здійснити незаконні дії, спрямовані на обмеження поширення в українському інформаційному просторі об’єктивної інформації, а отже, розпочати наступ на свободу слова, діяльність журналістів та засадничі принципи демократичного суспільства.
Обурення викликають також дії Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, яка призначає необґрунтовані перевірки “Прямого”, метою яких є відверто замовне анулювання ліцензії телеканалу.
Ба більше, Національна рада призначила ревізію ще одному мовнику, який у своїй інформаційній політиці демонструє державницьку позицію та об’єктивний погляд на події. Йдеться про перевірку телеканалу “Еспресо” за трансляцію в ефірі програм українських служб “Радіо Свобода” та “ВВС NEWS Україна”.
Водночас в інформаційному просторі країни абсолютно вільно почуваються медіа, що ретранслюють кремлівську пропаганду, за російськими лекалами коментують внутрішньополітичну ситуацію у державі, поширюючи кремлівські фейки про нібито громадянську війну на Донбасі та так зване зовнішнє управління Україною. Йдеться, як мінімум, про чотири телеканали, що належать до сфери впливу прокремлівського діяча Віктора Медведчука – NewsOne, “112 Україна”, ZIK та Інтер (80% акцій), які почуваються набагато вільніше, ніж національно-демократичні канали.
“Прямий” та інші згадані державницькі канали сьогодні – лідери інформаційного мовлення з твердою патріотичною, демократичною, європейською позицією, що є критично важливим в умовах інформаційної війни Росії проти України. В їхніх ефірах мають можливість висловитися експерти, які обіймають, передусім, критичні позиції щодо чинної влади. Але в усьому світі критика є невід’ємною частиною демократичного процесу, а канал лише фіксує глибоке розчарування суспільства непрофесійними діями влади.
Бажання припинити мовлення “Прямого” не походить безпосередньо від Нацради чи ДБР, яких, в цьому випадку, використовують як інструменти тиску вищого керівництва країни на незалежний інформаційний простір.
Мусимо наголосити, що така політика суперечить європейським цінностям та європейському вибору України.
Висловлюємо повну підтримку колективам усіх незалежних ЗМІ, зокрема телеканалам “Прямий” “UA: Суспільне мовлення”, АТР та “Еспресо”, і вимагаємо від Президента України Володимира Зеленського припинити тиск на непідконтрольні владі медіа.
Звертаємо увагу на необхідність зосередження зусиль інформаційної політики на протидії спробам Росії подати її військову агресію проти України як “внутрішньоукраїнський конфлікт” та антидержавній діяльності проросійської п’ятої колони всередині країни.
Київ, 29.07.2020
В’ячеслав Брюховецький, Герой України, почесний президент НаУКМА.
Юрій-Богдан Шухевич, Герой України, політичний діяч, народний депутат України VIII скликання, багаторічний політичний в’язень.
Володимир Василенко, дипломат, громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний посол, Представник України в Раді ООН з прав людини (2006-2010), член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції.
Юрій Андрухович, письменник.
Сергій Квіт, професор Національного університету
“Києво-Могилянська академія”.
Володимир Омелян, політик, міністр інфраструктури 2016-19 рр.
Ярослав Яцків, академік, учасник Ініціативної групи “Перше грудня”.
Йосиф Зісельс, учасник Ініціативної групи “Перше грудня” та СР РОКу.
Юрій Щербак, письменник, Надзвичайний і Повноважний посол України.
Володимир Огризко, дипломат, політик, Надзвичайний та Повноважний посол України, міністр закордонних справ України (2007-2009),
член СР РОКу.
Всього понад 60 підписів.