Замок у Кривчі – «гроза» оборони Західного Поділля

Збережені залишки пам’ятки архітектури  державного значення – замку в селі Кривче Борщівського району є важливим об’єктом для дослідження оборонної архітектури XVII століття і розвитку туризму в цій місцевості. 
Назва села Кривче у джерелах XVI століття згадується під різною інтерпретацією, а саме у варіантах: Krziwcze, Krzyvcze, Krzywcze. У виданні 1889 року Олександра Яблоновського, в описі земель Руських території Волині і Поділля, наводиться документ опису виконання збору податей на землю латинською мовою, в якому згадується село Кривче  саме у 1530 та 1542 роках.  А в перекладі із латинської мови щодо села Кривче, під датою 1530 року, говориться: «У Кривче, “Kyemlycz Juryk” пообіцяв, що не проводитиме ніяких покарань, що обмежували б свободу громадян».
Під назвою Krziwcze село згадується і у 1565 році, коли в упорядника села Закревського вже 5 плугів і інші товари “тільки через Господа окупилися”.В 1563 році с. Кривче було у власності міського Кам’янецького судді Лаврентія Мілецького…
Одразу після в’їзду в село, яке ще називають Нижнє Кривче,  видно величні залишки колись могутнього оборонного замку. У 1639 році магнати Миколай-Станіслав та Войцех Контські на високому лівому березі Циганки між двома її притоками розпочали зведення регулярного замку. Отож, згідно з першою писемною згадкою, село як мінімум на 100 років старше, ніж початок будівництва замку.
Будівництво оборонного замку на верху гори, було важливим етапом розвитку цього села та поступового засе­лення прилеглих територій житловими поселеннями.
Замок розташований на високому узгір’ї обмеженого, з південної сторони, скалистими берегами річки Циганки, а з  північної сторони – глибоким яром, і є частиною укріплень Кам’янець-Подільської фортеці, з котрою, можливо, був з’єднаний підземними ходами.

Кривченський замок у 17 столітті був одним з найкращих обороноздатних замків на Західному Поділлі – мав розвинуту систему сухих оборонних ровів з трьох сторін – західної, південної і східної. З північної сторони крутий схил природного узгір’я на якому розташований замок, утруднював підступи до нього.
За планувальною конфігурацією замок у селі Кривче належить до регулярних, прямокутних замків з наріжними баштами та арсеналом. Замок мав майже квадратну форму з баштами по кутах, а зі східного боку була влаштована в’їзна брама.
В стінах башт знаходилися бійниці, на двох нижніх ярусах з лучковими перемичками, на третьому – ключоподібні бійниці. Закладені отвори бійниць у підвальному ярусі башт дають підстави стверджувати, що первісно рівень поверхні ґрунту був нижчий і башти були чотириярусними. Залишки мурів свідчать про існування прибудованого до західної стіни, з боку замкового подвір’я, палацу.
Вежі та оборонні мури замку муровані з бутового каменю-вапняку, що поширений в даному регіоні, і потиньковані вапняно-пісковим тиньком.
Навіть ті рештки замкових укріплень, що дійшли до нашого часу, дають достатнє уявлення про масштабність будівництва, яке тривало не один рік.  Вдало вибране місце робило його неприступним. Він належав до важливих подільських замків. Доля новозбудованого замку була типовою для подільських фортець. Замок у Кривче теж став розмінною монетою у міжнародних військово-політичних баталіях. Зважаючи на непересічне стратегічне й оборонне значення замку у Кривче, він завжди був під пильною увагою можновладців.
Замок багато разів займали татари і турки. Недавно збудована фортеця сповна відчула на своїх мурах усі особливості військових маніпуляцій. Адже під час Визвольної Війни українського народу, в липні 1648 року, козацькі загони Богдана Хмельницького зайняли замок, вигнавши з нього польський гарнізон. Правда, поляки через деякий час все-таки зуміли повернути замок під свою юрисдикцію.
Але недовго польська шляхта володарювала в Кривченському замку. В другій половині XVII століття замок відіграв важливе стратегічне значення в воєнних діях Польщі проти Туреччини. Вже в 1672 році після підписання Бучацької угоди між Польщею та Туреччиною замок у Кривчі разом із більшою частиною Поділля перейшов у володіння турецького султана. Повернути ці втрачені землі до польської корони вдалося лише через 7 років. Повертаючись додому із Бучача, турецький султан Магомет IV захопив замок в Кривчі й деякий час перебував там зі своїм військом. До 1675 року замок контролювався турецьким гарнізоном. В 1675 році Ян ІІІ Собеський наказав взяти в облогу цю твердиню. Під час облоги оборонні споруди зазнали значних пошкоджень. В тому ж році в зруйнованій фортеці засів польський зрадник Кричинський з загоном липків (татар). Замок був пошкоджений, але попри постійні руйнування, якими на його могутніх стінах закарбовувалися усі перемоги та поразки, через його важливе військово-стратегічне значення, цю твердиню швидко відбудовували. Пізніше в 1687році вже татарські загони взяли в облогу поляків, що знайшли захист за мурами замку. Взагалі, його досить часто брали чи то штурмом, чи то облогою.
У XVIII столітті на Поділлі стає спокійніше, відпала загроза нападу татар і турків, через це замок у Кривчі втрачає своє оборонне призначення, його почали відбудовувати, і він поступово перебудовується із фортеці на панський маєток, село також почало відбудовуватись і розширюватись. У середині XVIII століття  повновладним господарем замку залишався польський поміщик Ян Беатрик Голеєвський (1789–1862), який у ньому і проживав. Очевидно, що в цей період замкові оборонні мури були понижені, сухі оборонні рови – засипані.
Після поділу Польщі, у 1772 році Кривче разом з іншими територіями Борщівщини потрапляє під владу Австрійської імперії. І хоч Австрія була на той час відсталою країною Європи, Борщівщина, як і всі західноукраїнські землі в економічному відношенні відставала від розвитку корінних австрійських земель. Спо­чатку Кривче входило до Заліщицького, пізніше – до Чортківського округів.
Після скасування панщини в Австро-Угорщині в 1848 році панські маєтності надаються в оренду та у відкуп євреям. Всередині XIX століття Ян Беатрик Голеєвський продав замок єврею-перекупнику Лазару Зейдману (Сейдману). Будучи байдужим до всіляких історичних сентиментів, свято дотримуючись лише вигоди, підприємливий ділок за короткий час розібрав на каміння дві замкові башти й північні, східні та західні мури оборонної фортеці. З «історичного» каміння Зейдман побудував винокурню, решту продав селянам. Ще й зараз у селі збереглися споруди побудовані з того каменю. Дійсно, що було Зейдману до чужої йому історії, для нього важили лише власні надприбутки. Тільки завдячуючи втручанню спілки охорони та консервації пам’яток архітектури руйнація замку була зупинена.
В 1870-их роках власником замку був Соломон Боцман, борщівський єврей, власник гуральні і  винокурні у селі  Кривче. За його володіння замком камінь з північної, західної, і східної стін, а також з двох веж розібрали для будівництва винокурні і будинків.
У 1892 році польський історик Александер  Чоловський ще бачив фундамент розібраних стін і веж.
На початку ХХ століття замком володів єврей Лазар Мельцер , який був кривченським головою. З первісних замкових споруд, перед Першою Світовою війною, збереглися південно-західна і південно-східна оборонні вежі та фрагмент оборонного муру, а також частина в’їздової вежі. Лазар Мельцер віддав в дарунок землі, на яких розташований вхід до печери й залишки замку, Подільському туристично-краєзнавчому товариству, завдяки чому у 1924 році. цим товариством була зроблена друга спроба реставрації замку. На той час відновили і накрили одну вежу. В середині вежі облад­нали кілька приміщень на зимовий та літній періоди для туристів!  Чим це не підказка використати досвід майже столітньої давнини для розвитку туризму в Кривчі?

А коли відновилася радянська влада, у 1946 р. для будівництва дороги в Кривчі  почали розбирати як в’їзну браму, так і залишки мурів. В 1950-ті роки під час будівництва сільського клубу в безпосередній близькості від замку були розібрані залишки в’їздової вежі. Навіть з фундаментів зруйнованих стін і веж місцеві жителі повибирали весь камінь.
Третя спроба реставрації замку була зроблена в 1990 році. Тоді місцевий колгосп доклав багато зусиль і коштів, щоб врятувати історичну пам’ять про оборонну твердиню, ініціювавши її реставрацію.
Та ще перед  початком ремонтних робіт в 1990 році експедиція з Києво-Печерського заповідника під керівництвом Олександра Сиромятнікова провела архітектурно-археологічні обстеження замку в селі  Кривче. Завдяки їхній наполегливій роботі вдалося розчистити майже повністю заси­паний землею і сміттям перший ярус двох веж, знайшли залишки оборонного муру. В результаті аналізу процесу археологічних досліджень Кривченського замку, можна зробити висновок, що фортеця в селі Кривче є архітектурно-археологічним пам’ятником ХVII-ХVIII століть із хорошим збереженням культурного шару. Олександр Сиромятніков навіть дійшов  висновку, що фортеця, мабуть, зразу до кінця добудована не була.  І що досить цікаво –  в одному з шурфів шар материкової глини вище за нижній рівень бійниці. Після згаданих археологічних досліджень, під час земляних робіт в процесі реконструкції оборонної стіни і двох веж, замок обстежила експедиція Борщівського краєзнавчого музею. В підвалах веж було знайдено матеріал ХVІІ-ХVІІІ століть, а саме:  скляний посуд, фрагменти гончарного посуду, кахлі.
Замок в селі  Кривче згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2008 року №1397-р, ввійшов до складу Національного заповідника “Замки Тернопілля”. Тому виникла необхідність в узагальненні і аналізі результатів вже існуючих археологічних досліджень, та проведенні нових, адже територія замку має важливе значення і як археологічна пам’ятка. У 2011 році під керівництвом заповідника були проведені археологічні дослідження. У результаті їх проведення мурованих оборонних споруд (мурів) по межах досліджуваної території мису, які б належали до замку ХVII століття,  виявлено не було, що свідчить  про їх відсутність в цей період.
У нинішній час замок збережений фрагментарно. Про колишній замок нагадують лише дві шестигранні башти-бастеї  на всю первісну висоту до рівня карнизів – південно-східна та південно-західна, та оборонний мур між ними частково збережений до рівня 2-го ярусу веж на висоту 4 метрів. І  тому досить цінним є проект часткової реставрації та консервації залишків Кривченського замку, який розробив  інститут «Укрзахідпроектреставрація».
А щодо проектів пристосування та використання Кривченського замку ХVІІ століття, то було б доцільним відтворення на його базі ретроготелю-притулку та туристично-спелеологічного центру, адже в селі знаходиться діюча печера Кришталева, обладнана під туристичний маршрут, яку постійно відвідують  туристичні групи як з України, так і за кордону.
Володимир Данилейко,  науковий співробітник Національного заповідника «Замки Тернопілля»
На фото: замок у селі Кривче Борщівського району.
Два фото – надане автором,
Останнє фото – з Вікіпедії.