Чартером – до цукрового заводу

Схоже, Збаразька міська рада остаточно побила горщики з місцевим АТП-16140 і вирішила спробувати самотужки організувати перевезення. Щоправда, за кредитні кошти.
На зло перевізнику.
Ціна питання – п’ять мільйонів гривень позики в одному з поки-що державних банків на придбання двох автобусів, які виконком планує задіяти на міських маршрутах. Однак деякі спеціалісти транспортної галузі стверджують, що ці витрати з міського бюджету з часом лише зростатимуть. По-перше, потрібно виплачувати банківські проценти; по-друге, чималою є вартість обов’язкового повного КАСКО; по-третє, сервісне обслуговування транспортних засобів потребує суттєвих коштів. Крім того, ще потрібні гроші на заробітну плату водіям, оплату послуг медиків та ремонтної служби. А ще, оскільки ці рейси не мають жодних шансів стати рентабельними, – постійні дотації…
Цікаво, наскільки рішення Збаразької влади є логічним і фінансово вигідним для громади? Чи не стануть мешканці заручниками амбітних, якщо не корисливих, дій міськради, такими собі «поручителями» для банківських акул, якщо ідея владних «чартерів» зазнає краху? Адже не секрет, що комунальна сфера, на балансі якої, безсумнівно, опиняться автобуси, є найбільш сприятливим грунтом для корупційних дій нечистих на руку місцевих чиновників.
Закінчили торгувати, бо не було чим здачу давати
Упродовж п’яти років транспортне підприємство сумлінно виконувало свої зобов’язання перед містом, перевозячи пасажирів двома автобусами за маршрутом «Цукровий завод – районна лікарня». Перевізник сповна виконував пункти ліцензії, не допускав зривів рейсів. Криза у партнерських відносинах сягнула апогею, коли виручки АТП від міських перевезень не вистачало навіть на пальне. А ще відкрите акціонерне товариство змушене було з власної кишені платити водіям, ремонтникам, медикам, купувати запасні частини…
Для того, щоб знайти порозуміння з владою, транспортники підготували низку пропозицій і розрахунків, які й озвучили: вартість проїзного квитка – 5 гривень, плюс 35 тисяч гривень щомісячної субвенції з міського бюджету. Якщо ж «живих» грошей у казні бракує, то міська рада має право знизити для АТП процентні ставки податку за користування землею, а це – майже півмільйона гривень у рік.
Кілометри пішкодрала
Можливо, вимоги, чи то пак, прохання перевізників були дещо завищеними. Однак немає сумніву, що у разі конструктивного діалогу з чиновниками міськради можна було б знайти взаємовигідний варіант подальшої співпраці, від якої виграла б уся збаразька громада. Натомість у мерії свідомо чи з чиєїсь подачі вирішили по-іншому. У результаті – міські маршрутки не курсують, а люди ображені і на перевізників, і на владу.  Допоки це неподобство триватиме – ще й дотепер ніхто сказати не може. Зрештою, так само ніхто не дасть гарантій того, що закуплені у кредит комунальні автобуси взагалі зможуть вийти на маршрут, адже в українському законодавстві існує чимало обов’язкових процедур, у тому числі й конкурсних, які урівнюють у правах і приватні, і муніципальні транспортні організації. Головне – хто з них запропонує кращі умови обслуговування.
 
Коментар депутата обласної ради, голови Тернопільської територіальної організації Радикальної партії Олега Ляшка Богдана Яциковського:
«Ситуація з транспортним обслуговуванням збаражан є абсурдною. З огляду на те, що на території райцентру працює один із найпотужніших в області перевізників, амбіційність місцевої влади насторожує. Тягнути усю громаду у боргову яму, щоб «насолити» автопідприємству, – не кращий і не єдиний вихід зі становища, що склалося. Саме тому депутати від Радикальної партії Олега Ляшка у районній та у міській радах послідовно виступають за порозуміння з транспортниками, за постійний діалог із ними з метою пошуку компромісних рішень. Не слід ігнорувати  той факт, що АТП-16140 – один з найбільших платників податків до міського бюджету, який забезпечує робочими місцями майже сотню збаражан, а отже, фінансово підтримує їх сім’ї та родини.
Цілком логічно, що відносини влади і бізнесу періодично будуть наштовхуватися на гострі кути, які потрібно навчитися згладжувати. Мудра влада здатна зробити місцевий бізнес опорою та гарантом розвитку громади. А немудра чи політично заангажована так і ходитиме з простягнутою рукою або  братиме невиправдані кредити, щоб запустити «чартер» до цукрового заводу.
І наостанку. Не можу не погодитися з думкою багатьох громадських активістів, що результати діяльності Збаразької міськради у комунальній сфері були б значно вагомішими, якби забезпеченням життєдіяльності місцевої громади займалися господарники, а не політичні популісти. Якби деякі міські і районі депутати не «кришували» напівлегальний бізнес – власний і колег по партії. Якби нинішня, фактично просвободівська більшість у міській раді не надавала ексклюзивних преференцій своїм соратникам і на догоду їм не знищувала тих, хто хоче і може чесно працювати на благо громади.