Параска вже й не знала, куди очі від сорому має ховати. Її єдина донька виросла зовсім непутящою. Вона ж з покійним чоловіком виховували її в любові. І не сподівалися, що Софія стане на хибний шлях…
Усе починалося просто чудово. Софійка закінчила кооперативний технікум, стала продавчинею. І коли їй виповнилось 22 роки, на обійстя привела нареченого Назара. Хлопець батькам відразу сподобався і не лише зовні. Характер у нього добрий, поступливий. Та й роботи ніякої не цурався. На будові працював. Був і малярем, і штукатуром, і плитку клав так, що відбою від замовників не мав ніколи. Параска з Василем тішилися такому союзу.
На самому весіллі Парасковія просто і щиро сказала:
У пари діти один за одним з’явилися – дві донечки і хлопчик. Щоразу після народження немовляти Назар купував коханій дружині коштовну золоту прикрасу. А потім Софія, наче сказилася. Гуляти почала. Зі сторонніми чоловіками відверто фліртувала, залипала на них, як бджола на мед. Односельці її походеньки бачили. В селі хіба що ліниві коти про це не говорили. Усі поза очі, а потім і напряму розповідали про Софію всілякі непристойності. Дійшло до того, що вже й на трасу безсоромна молодиця виходила.
Назар довго терпів, але і йому терпець увірвався. Не витримав, зібрав нехитрі пожитки та вступився на своє обійстя до сусіднього села.
– Навіть не знаю, в кого вона така легковажна вдалась, – говорила тоді Параска. – І я з нею розмовляла серйозно, і батько сварив, і ти, і сусіди, і куми, аби вгамувалася. Усе даремно. Зробила свій вибір, покинула рідних кровинок. Софія зруйнувала сім’ю. На жаль, не розуміє, що дітям ніщо не замінить материнську любов. Що там казати, себе та й усіх нас зганьбила. А ти ще неодмінно знайдеш гідну жінку, яка тебе любитиме і поважатиме. Вибач за все, якщо можеш. Не ображайся.
І пішов собі. До дітей, правда, навідувався раз на два тижні. Приїжджав машиною з подарунками, цілував. Син просив чупа-чупс, середня обожнювала морозиво, а старша плакала і казала, що хоче, аби тато більше нікуди не їхав. Очі в Назара щоразу, коли прощався з малечею, були на мокрому місці. Видно, сумував дуже.
Словом, тягнули біду дід з бабою, як могли. Та коли у Василя серце раптово зупинилося і він помер, Параска відразу відчула матеріальну скруту. Діти хворіли, до школи треба було одяг купувати. Тому коштів стало бракувати. І тоді Парасковія наважилася зателефонувати до зятя.
Чоловік наступного дня примчав і став говорити:
Оксана ВОЛОШИНА