Слов’янський Новий рік

Тоді люди вірили, що в цей період народжується Бог Ярило і прокидається все живе за Землі.

Звісно, з приходом християнства традиції змінилися, а давні слов’янські свята тісно переплелися з церковними.

На Новий рік запрошували в гості родичів й сусідів, накривали щедрий стіл. Співали і читали замовляння, щоб рік був вдалим і сприятливим для всіх.

Розпалювали вогнища, водили хороводи, прославляли богів. Обходили свої володіння – сади і городи, читали замовляння на багатий урожай.

Старослов’янський календар зі спостережень за природою, з прикмет створили люди. Так, у кожного року був свій покровитель – тварина-тотем. У назвах років проглядаються головні риси або звички тварини. Система числення – 16-річна. Тобто тварин-символів у цьому календарі 16: Темний Сох (лось); Шершень, Лют (вовк), що причаївся; Вогняна Векша (білка); Перлова Щука; Бородата Жаба; Дикий Вепр; Білий Пугач; Шиплячий Вуж; Лис, що крадеться; Згорнутий Їжак; Літаючий Орел; Мізгір (павук), що пряде; Півень, що кричить; Золоторогий Тур; Вогнегривий Кінь. Символом 7534 (2026) року є Лют (вовк), котрий затаївся.

Деякі релігійні громади рунівців відзначають Новий рік 1 березня, а частина святкує 11026 Новоліття.