“На щиті”: Тернопільщина зустріла своїх Героїв

Жовто-блакитні стяги, омититі кров’ю Захисників, проростуть червоно-чорним болем…

«Вишийте, мамо, бронежилет»

Згорбився місяця півсилует,

Всілися круки на браму.

Вишийте, мамо, бронежилет.

Чорне по чорному, мамо.

Білим по білому, мамо, сніги

Під закривавленим сонцем,

Де перестріли нас вороги

З ангелом-охоронцем.

Нас було двоє… Неміряно їх,

А в патронташі – ні грама.

Ангела я захистити устиг,

Ангел не встиг мене, мамо…

Птаха – розпластаний ваш силует.

Сину… Дитино… Синочку…

Вишийте, мамо, бронежилет,

Ніби празнечну сорочку…

Богдан ТОМЕНЧУК

Поховали на Тернопільщині

8 вересня жителі  Тернопільщини та Василівської громади, що у Запорізькій області віддали останню шану військовослужбовцю, оператору безпілотних літальних апаратів 2-го інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 1-го механізованого батальйону військової частини А****, уродженцю м. Василівка Запорізької області, солдату Олександру Станіславовичу Якименку (позивний – «Прораб»; 10. 06. 1997 р.н.), який загинув 29 серпня внаслідок удару ворожого fpv дрону під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Шийківка Ізюмського району Харківської області,.

Світлої пам’яті Олександр, «Після закінчення «Василівської ЗОШ –3 ступенів № 3, вступив до Запорізького професійному ліцею автотранспорту, де здобув професію «Електрогазозварювальника». Після закінчення ліцею залишився працювати і жити у Запоріжжі. Працював бригадиром в будівельній компанії «Каркас груп», був працьовитим, висококваліфікованим спеціаліст. Мав багато захоплень, пов’язаних з технікою. Захоплювався риболовлею, туризмом. На початку грудня 2024 р. його мобілізували до лав ЗСУ. Під час несення служби мав багато поранень, після реабілітації кожного разу повертався до побратимів. Мав глибокі знання та навички щодо збирання та конструювання дронів, чим дуже пишався. Боронив Україну на Харківському напрямку. В скорботі за Героєм лишилася рідні та близькі, кохана дівчина. Поховали Захисника в Тернопільській області – повідомили у Василівській територіальній громаді.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!

Був справжнім патріотом

11 вересня жителі Хоростківської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, уродженця села Клювинці, що на Гусятинщині Сергія Васильовича Вишньовського (3. 04. 1975 р.н.), який загинув 5 вересня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Шандриголове Краматорського району Донецької області.

«Сергій був одним із перших добровольців громади. У травні 2022 року, коли багато хто ще не знав, що робити далі, він уже проходив навчання у Кам’янці-Подільському. Навіть найближчим рідним казав, що знайшов роботу будівельника. Довго мовчав, але перед відправленням у зону бойових дій зізнався дружині та дітям: це його свідомий вибір – він йде захищати рідну Україну!,

Сергій обрав 3-у окрему штурмову бригаду «АЗОВ» ГІЗ . Згодом став гранатометником. Брав участь в обороні Бахмута, потім разом із побратимами воював на Куп’янському напрямку. З 2024 року мужньо боронив Лиманський напрямок. За проявлену відвагу і стійкість був нагороджений державними відзнаками. Він був вірним сином своєї землі, відданим батьком і чоловіком, справжнім Героєм…» – йдеться в повідомленні Хоростківської міської ради.

«Сергій, позивний «Вишня», був не лише справжнім воїном, а й щирою, доброю та світлою людиною, яка завжди приходила на допомогу. Його мужність, відданість та любов до рідної землі назавжди залишаться у наших серцях…», – повідомила волонтерська група «Сильний Хоростків». 

«Страшна і жорстока війна своїм чорним крилом несподівано торкнулась і нашої колеги – Вишньовської Валентини Василівни. Загинув її коханий чоловік, люблячий батько, найкращий дідусь… У цей важкий час приносимо щирі співчуття сімʼї та рідним, розділяємо біль та схиляємо голови в глибокій скорботі…» – йдеться в повідомленні Гримайлівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини. 

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам…

Вічна пам’ять, честь і шана Герою!

Віддав своє життя, мужньо захищаючи Батькіщину

12 вересня жителі Монастириської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, мешканця хутора Добромишль (с. Бобрівники) Михайла КУЛИКА (28. 03. 1975 р.н.), який загинув 1 березня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Дворічна Куп’янського району Харківської області.

Світлої пам’яті Михайло «навчався до восьмого класу у Комарівській школі. Потім на зварювальника в Івано-Франківську. Після закінчення ПТУ працював за професією. Коли помер батько, був змушений залишити роботу, переїхав у село і доглядав маму. Михайло був не одружений…», – написав на своїй сторінці у соцмережі парох УГКЦ Іван Василенко.

Михайла призвали на службу в ЗСУ у серпні 2024 року. Від березня цього року він вважався зниклим безвісти. «7 місяців щоденних молитв. У серці постійно жевріла надія, що от-от прийде добра звістка, що повернеться рідна людина до отчого дому. Але… Все виявилося марно. Кривава війна своїм жорстоким лезом зруйнувала всі сподівання…», – йдеться в повідомленні Монастириської міської ради.

Світлана Мартинців у соцмережі написала: «Царство Небесне Герою. Щирі співчуття сестрі, побратимам та друзям. Ніхто б не міг подумати, що таке горе спіткає наше малесеньке село, що клятий ворог забере життя нашого земляка, забере сина в мами, яка не дочекавшись його відійшла у вічність, осиротіла сестра, котра оплакуючи маму, оббивала пороги державних установ, щоб повернути й похоронити тіло брата на рідній землі, щоб душа загиблого Героя віднайшла спокій, а прах останній спочинок на місцевому кладовищі. Спи спокійно наш Михасю (так його ми всі нази вали), в наших серцях ти назавжди залишишся Героєм…».

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!

Понад рік надій та сподівань 

12 вересня жителі Зборівської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, мешканця села Тустоголови, солдата Ігоря Михайловича МЕЛЬНИКА  (18. 06. 1967 р.н.), який загинув 28 липня 2024 року під час виконання бойового завдання.

Світлого пам’яті Ігоря тривалий час вважали безвісти зниклим, рідні сподівалися, вірили, але, на жаль, прийшло сповіщення про непоправну втрату.

Микола Надозірний у соцмережі написав: «Ігор Михайлович був надзвичайно хорошою, привітною, веселою, вихованою з добрим серцем людиною. Ігор прожив не легке життя, батько Михайло помер, коли він був ще дитиною. Шкода, що цей Божий світ залишають найкращі сини України».

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам…

Вічна пам’ять і шана Герою!

Біль війни обірвав усі надії…

13 вересня жителі Гримайлівської громади віддали останню шану військовослужбовцю, мешканця села Паївка, що на Гусятинщині Івану Ярославовичу СУБТЕЛЬНОМУ (19. 05. 1996 р.н.), який загинув 22 липня 2024 р.  під час виконання бойового завдання.

Світлої пам’яті Іван до війни працював водієм у КП «Тернопільводоканал». «Його призвали на службу в ЗСУ у грудні 2023 р., пройшов навчання за кордоном, був одним із кращих бійців, справжнім сином – патріотом своєї країни. Його вважали зниклим безвісти… Усі ці важкі і такі сподівальні 13 місяців рідні нашого Героя, друзі, односельчани з надією вірили та чекали звісточку від Івана… Але прийшло сповіщення про непоправну втрату. Слів замало, бо материнське серце розривається від пекучого болю… Іван був справжнім патріотом, надзвичайною і світлою людиною, надійним товаришем, завжди готовим підставити плече у важку хвилину. За це його любили й цінували, таким його виховали батьки. Добрий, щирий, працьовитий, чудовий син. Йому назавжди 28… Не встиг відважний захисник створити сім’ю, не встиг потішити батьків онуками… Уся родина, уся громада у важкій скорботі…», – йдеться у повідомленні Гримайлівської селищної ради.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам і друзям…

Вічна пам’ять і шана Герою!