Кожна проща у Зарваницю, то дорога до Бога і дорога до себе…

Нещодавно відбулася ювілейна, 30-та, проща до святого місця, дорогого душі і серцю багатьох мирян, до Зарваниці, про що днями ми писали на сторінках газети «Свобода». Нині моя розмова про святе місце, історію прощ сюди з середини 90-х з Головою Комісії у справах родини і мирян Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ, організаторкою професійних прощ Ганною Зварич.

— Пані Ганно, знаю, як ви разом з іншими духівниками, прихожанами, однодумцями багато робите для того, щоб Зарваниця посідала гідне місце серед духовних скарбниць не лише України.

— Так, це величне всесвітньовідоме Марійське відпустове місце, в яке приїздять вірні не тільки з нашого краю, а з різних регіонів України, країн Європи, та інших країн світу. Бо знають тут вони отримають спокій для серця і душі, тут їх підтримають, вислухають, подарують духовне відродження та відчуття Божої благодаті, саме тут вони зміцнять віру. Зарваниця належить до 20-ти Марійських духовних центрів Європи, так званого «Марійського європейського зв’язку», до якого входять місця з різних країн Європи, такі як Люрд (Франція), Фатіма (Португалія), Валсінгам (Англія), Альтеттінг (Німеччина), Сарагоса (Іспанія) та інші.

Особлива її роль нині, у час воєнного лихоліття. І якщо раніше церква намагалася допомагати вдовам, сиротам, багатодітним родинам, то нині постали інші виклики. Церква морально підтримує тих, хто постраждали від війни: вимушено переселені особи, родини загиблих, родини зниклих безвісти, полонених, поранених. І тому стратегія розвитку УГКЦ «Лікування ран війни», щоб кожна людина була почутою, зціленою.

— Ми живемо нині у складні часи – був ковід, тепер війна. Як людям жити, не розчарувавшись у всіх перепиттях цього світу?

— Тільки віра і духовність здатні перемогти усе. Мудрість, добро людей, увага один до одного здатні змінити життя на краще. Не треба говорити, а робити і жити справжніми цінностями. Світ – це поле нашої діяльності, нашого життя. І ми маємо навернути його до Бога, навернути не ззовні, а з середини, бо живемо у світі і є частиною світу.

— Минуло 30 років під першої прощі. Ви пам’ятаєте її?

— Вона відбулася у 1995 році. То була надзвичайно велична духовна подія, в якій взяло участь понад мільйон людей. Собору Зарваницької матері Божої, що зараз має статус Малої папської базиліки, ще не було. Була тільки капличка над джерелом.

У грудні 1989 року Українська греко-католицька церква вийшла з підпілля, і у 1995 році у Зарваниці відбулась перша Загальнонаціональна проща, яка стала знаковою подією для Української Греко-Католицької Церкви, оскільки відбулася віднова посвяти українського народу під покровом Пресвятої Богородиці. Віднова, бо таку посвяту у 1037 році робив князь Ярослав Мудрий.

— Мільйонна перша проща була найвелелюднішою?

— Можна й так сказати, хоча минулі прощі всі були багатолюдними, до ковіду, до війни. У час підпілля люди знали, що у першу неділю після свята Петра, у Зарваниці проща. Минулого року Синод єпископів УГКЦ офіційно затвердив проводити щорічну Всеукраїнську, Всенаціональну прощу у другу неділю липня. На спільну молитву, у різні роки, збирались Президенти, Прем’єр-міністри, міністри, народні депутати, депутати різних рівнів, відомі українські та світові громадські діячі.

— Знаю, що у Марійському духовному центрі «Зарваниця» проводите і професійні прощі. Розкажіть про це.

— З 2002 року тут організовуються і проводяться професійні паломництва різних суспільних груп, організацій, об’єднань, установ. Щороку Зарваниця приймає до 20 професійних прощ, які проводяться напередодні чи у день професійного свята. Деякі паломництва носять Всеукраїнський характер і об’єднують у молитві п’ять-шість областей України.

У архієпархії ми шукали різні способи, методики, форми праці з мирянами. Реагуючи на потреби часу, використовували форми релігійного просвітлення і апостольства у різних сферах діяльності. Кульмінаційним моментом праці з працівниками різних професій стала організація професійних прощ до Марійського духовного центру Зарваниця. Це стало великою силою і джерелом благодаті, просвіщенням розуму і серця, щоб працівники могти добре з християнським духом виконувати свої професійні обов’язки.

Кожна структура, об’єднання, організація має свою відомчу хоругву із професійними особливостями, шевронами, але лицева сторона хоругви це завжди ікона Ісуса Христа чи Пресвятої Богородиці. Змінюються назви організацій, структури, змінюються керівники, але Святий Дух, який дає благодать, сприяє розвитку добрих взаємин у колективах, і традиції проведення професійних паломництв залишаються незмінними.

Основою кожного професійного паломництва є Божественна Літургія, опісля спільне паломництво слідами Христа, спільна молитва Хресною дорогою мирян об’єднаних однією професією до нашого спільного дому – до Небесного Єрусалиму.

— Як відомо, 2025 рік проголошений Вселенською церквою роком Надії.

— Так, наші прощі проходять під гаслом «Паломники надії 2025». У Зарваниці цьогоріч заплановано провести 18 професійних паломництв. Особливо чутливою була проща родин загиблих і зниклих безвісти «Надія, яка не згасає – надія в Бозі». Ми спільно молилися за справедливий мир, щоб Господь дав мудрість, натхнення та допомогу українському народу в часі війни, бо наша надія в Бозі, і від цього буде наша перемога.

— Пройшло півроку і частина професійних прощ відбулася. Які ще заплановано?

— 26 липня відбулася Всеукраїнська проща медичних працівників. 10 серпня буде проща працівників енергетичної галузі, 7 вересня– працівників газової галузі, 14 вересня – Всеукраїнська проща рятувальників, 19 вересня – проща ДП «Ліси України» Подільський офіс, 20-21 вересня – Всеукраїнська проща військових, 27 вересня – Всеукраїнська проща освітян, 28 вересня – проща пасічників, 25 жовтня – проща працівників соціальних служб, Пенсійного фонду.

—  Пані Ганно, дякую вам за розмову.

—  Мені було легко давати інтерв’ю, мабуть, тому, що воно відбулося з благословення Архієпископа та Митрополита Тернопільсько-Зборівського Кир Теодора Мартинюка, яке я отримала під час Всенаціональної тридцятої ювілейної прощі у Зарваниці. Миру нам усім, добра, злагоди, Божого благословення на кожен день.