Наталія Герасименко про реінтеграцію у цивільне життя

У 2017 році Наталія Вікторівна Герасименко брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції. Детальніше про свій шлях ветеранка розповідає далі.

– Розкажіть, будь ласка, трішки про себе. У якому році мобілізувались, у яку бригаду?

– Я мобілізувалася 1 листопада 2018 року. Мобілізувалась не в бригаду, не в бойову частину, а в управління державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Тернопільській області. Призвалася, як особа офіцерського складу на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта.

За освітою я юристка. У 2008 році вперше була прийнята на роботу за фахом на посаду юрисконсульта у військову частину. Пропрацювала 8 років у військовій частині, пізніше стала на облік у центрі зайнятості як безробітна. Довго думала для себе, що мені далі робити? І мені надійшла пропозиція з Тернопільської бригади, що на початку 2014 року сформувалася як бойова бригада і брала участь в зоні проведення антитерористичної операції.

У командира 44-ї бригади пройшла співбесіду, відповідні тестування з метою встановлення морально-ділових якостей, рівня освіти. 13 березня 2017 року я була прийнята на роботу, я не була військовозобов’язана. З цієї ж військової частини, будучи працівником на посаді юрисконсульта юридичної групи, приймала безпосередню участь в антитерористичній операції у 2017 році. Довго виношувала для себе таке поняття, як призватися на військову службу. Давно мене навідували думки – стати офіцером. Для мене це було престижно, я хотіла цього – бути військовим юристом. І, власне, мені випадає така в житті нагода, як проходження військової служби в управлінні державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України Тернопільської області. На посаді головного спеціаліста-юрисконсульта я прослужила в управлінні держспецзв’язку три з половиною роки. На жаль, у мене з’явилось захворювання, яке надалі стало причиною інвалідності.

Як наслідок, звільнення з військової служби за станом здоров’я з виключенням з військового обліку.

Так, 30 березня 2022 року, я була демобілізована. Дуже великий виклик в житті, який у мене був – це повернення з військової служби, адаптація до цивільного життя. Це дуже складно. Ти звик виконувати команди, ти військова людина, ти виконуєш лише те, що тобі говорять відповідно до посади. У тебе є певні навики саме у військовій сфері. А коли відбулося списання за станом здоров’я з виключенням з військового обліку, ти розумієш, що ті навики, яких ти набув на військовій службі, тобі не потрібні в цивільному житті, цивільних професіях.

Хоча мені військова служба дала різні напрямки, досвід, права. Застосування певних норм закону саме у військовому середовищі це своя така специфіка. І я опинилась у такій ситуації, коли, виявляється, ті знання, яких я набула за час своєї служби, не потрібні більше. І я нікому не потрібна як спеціалістка. Але я даремно панікувала – я знайшла себе й у цивільному житті. професійній діяльності.

Але відбулися зміни у плані здоров’я, а ще хвилювало – бюрократичне оформлення документів інвалідності, пенсії, на жаль,у нашій державі, дуже багато потрібно було сил і часу на те, щоб дістати одну-другу довідку, підтвердити ще десятьма довідками. Щоб ви розуміли, я проходила три медичні комісії.

– Яким чином справлялися з переліченими викликами?

– Завдяки своїм товаришам, знайомим, які були небайдужими до мене, моєї ситуації, в якій я опинилася. Це дуже страшно: звільнятися за станом здоров’я, коли ти дуже любиш свою роботу, ти присвячуєш себе службі, військовій присязі. Тому що для мене це було святе. Потім, я зверталась у центр зайнятості. Там перебувала на обліку, як кажуть, він не дав мені пропасти, тому що мені виплачували мінімальну суму для проживання, за що я дякую. До того ж, насправді я дякую державі й за те, що на сьогоднішній день, я можу сама себе утримувати, можу сплатити орендну плату за квартиру, в якій проживаю, комунальні послуги та поїздки. Держава мені допомогла своїми пільгами, тому що я є пільговою категорією з статусом учасника бойових дій. я маю пільги від держави, як от знижка по комунальним послугам. Багато державних органів мені допомагали, а саме Тернопільська обласна рада, міська рада, обласний центр зайнятості тощо. Я вдячна, тому що держава в особі державних органів допомагала мені реалізувати свої права і втілити їх в життя.

– Які ініціативи потрібні у суспільстві щоб допомагати та підтримувати ветеранів?

– Насправді на сьогоднішній день держава працює у цьому напрямку для того, щоб таку категорію громадян як я, пільгову, вразливу, забезпечувати всім необхідним. Треба пам’ятати, що це люди, які отримали величезні психологічні і фізичні травми. Так, ми дійсно потребуємо до себе особливого ставлення. Ключове – небайдужі працівники органів державної влади. Які ініціативи? Наприклад, управління з питань ветеранської політики обласних державних військових адміністрацій, районних, міських, селищних, територіальних об’єднаних громад. Це реалізовується, але потрібно більше фінансування і потрібно більшої професійності в цьому плані. А я ветеранка, яка перебуває на державній службі в управлінні з питань ветеранської політики Тернопільської обласної військової адміністрації на посаді головного спеціаліста відділу реалізації програм ветеранів та членів їх сімей, а також їх соціальної підтримки. обслуговую ветеранів, є частинкою тої ветеранської політики, яка створюється в області. Я не хочу себе хвалити, але певно такі як я розуміють ветеранів, їхні потреби, їхній стан, І я бачу ту вдячність від них, коли я розумію їх. Їм приємно і коли вони дякують, я розумію, що роблю все правильно. Я на своєму місці і саме там, де потрібно в цей час.